1. Позначте речення, у якому означення відокремлюється комами. А Омиті росами квіти розтудюють свої повіки (В. Сосюра).
Б Подорожні йшли поміж стін грубо зложених із сірого каменю (М. Коцюбин
ський).
в Мій перший вірш написаний в окопі (Л. Костенко),
Г Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав (П. Панч),
2. Позначте печення
Розповім, щоб далеко не ходити, про свого діда. Зараз він сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Знаєте, він дуже гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений, як він любить, по моді: модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід, - всі так вважають, – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Талантів у діда особливих тоді ще не було. Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: працелюбність та наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось дивом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй, мій друже, і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
велика вітчизняна війна… страшна війна хх століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в україні. воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. для україни ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. гоїлися рани, зростали повоєнні покоління… 65 років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. все менше залишається учасників, ветеранів війни. честь їм і шана живим! вічна слава загиблим! хай не згасає пам’ять про героїв!
5 березня 2010 року верховної ради україни проголосувала за те, щоб 2010-й рік оголосити роком ветеранів великої вітчизняної війни 1941-1945 років.