1.Прочитати речення. У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Назвати речення просте та складні, пояснити, чим вони розрізняються. Вказати, як з’єднано частини простих речень, що входять до складних. Прочитати складні речення, правильно їх інтонуючи. Я спішу тую мову співучу скоріше почуть і до слів барвінкових припасти душею щасливо (І. Шевченко). Слова я чую барвінкові, і серце щемно завмира (Т. Бартош). Коли ти плекаєш слово, йде воно, як злотонить; калиново й барвінково рідна мова пломенить (Д. Білоус). Комусь українська нагадує мова бурхливий потік навесні, співуче Тарасове слово джерельцем струмує в мені (Т. Синьоока).
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить.
Вік живи - вік учись.
Вчення в щасті красить , а в нещасті тішить.
Вченому світ , а невченому тьма.
Гарно того вчити , хто хоче все знати.
Голова без розуму , як ліхтарня без свічки.
Голова не на те , щоб тільки кашкет носить.
Грамоти вчиться - завжди пригодиться.
Грамотний - видющий і на все тямущий.
Дарма , що малий , а й старого навчить.
Де старий спотикнеться , там нехай молодий добре напнеться.
Дивиться рідко , та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть , як похвала дурного.
За битого двох небитих дають , та й того не беруть.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає , на чім світ стоїть.