1. Слово
2. моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє!
3. Співай же Десно у весняних ростіть будови гомоніть мости.
4. Сійся-родися колосом розвийся засівайся щастям ниво молода!
5. Люблю тебе моя Вітчизно мила і вас люблю мої товариші.
6. Ой Дніпре мій Дніпре широкий та дужий! Багато ти батьку у море носив козацької
крові.
7. Мені осіння ніч короткою здається.
8. План був дуже здається реальний.
9. Маємо жити звичайно не хлібом єдиним.
10. Хоч правду кажучи юнак у душі не вважав спів за професію.
11. Художня кінематографія існує як відомо на базі літератури кінодраматургії отже
висока якість фільмів обумовлюється передусім творчою повноцінністю сценаріїв.
поставить роздiловi знаки
-Привіт!Як справи,як провела свої зимові канікули?
-О,дуже цікаво та весело!Бо я їздила до Черкас,де я зустрілася зі своїми друзями.
-А що ви там робили?Що цікавого було?
-Вони провели екскурсію по місту.Так як я дуже люблю театри та музеї,то ми зайшли до лялькового театру та дивилися виставу "Два леви".
-А була у парку Перемоги?Чи у парку Долина Роз?Я колись там був у дитинстві,ще з батьками їздили туди.
-Так,так!Ми там були,там дуже-дуже гарно!Також,там дуже багато пам`ятників,наприклад пам`ятник варенику.
-Я хочу теж коли небудь туди поїхати,але нажаль немає часу..
-А в мене ідея,а давай навесні туди поїдемо?
-А я згоден!Буде дуже весело!
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm