1)Свою матір у пісні А. Малишко називає: а) любою;
б) щирою;
в) рідною.
2)Мати сина у далеку дорогу проводжала:
а) коли він був повнолітнім;
б) на зорі;
в) під час жнив.
3)Куди водила мати свою дитину?
а) У поля край села;
б) до школи;
в) на зелені луги.
4)Для чого мати сину дає рушник? На:
а) згадку про рідний край;
б) щастя, долю;
в) задоволення власних потреб.
5)Яким був материнський рушник?
а) Тканим;
б) пофарбованим;
в) вишитим.
6)Усмішка матері у творі названа:
а) щирою і доброю;
б) незрадливою і ласкавою;
в) приємною і вражаючою.
7)Герой твору простеле материнський рушник, наче:
а) скатертину;
б) килим;
в) долю.
8)Проводжаючи сина в дорогу, мати була:
а) засмученою;
б) веселою;
в) надто стурбованою.
9)Які гаї хоче бачити герой пісні на рушнику матері?
а) Зелені;
б) солов’їні;
в) квітучі.
10)Музику на слова А. Малишка «Пісня про рушник» написав:
а) П. Майборода;
б) А. Пашкевич;
в) Л. Ревуцький.
11)Що в уяві героя оживає на материнському рушникові?
а) Дитинство і розлука;
б) поля край села;
в) шовковисті і густі діброви.
12)«Пісню про рушник» А. Малишко присвятив:
а) своїй мамі;
б) коханій;
в) незаміжнім дівчатам.
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.