1.Установіть відповідність між відокремленим членом речення та його прикладом.
Відокремлений член речення
Приклад
1 додаток
А Яснішає душа, мутна й понура, йде геть журба.
2 обставина
Б А я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези.
3 означення
В Усяка пташечка, радіючи, співала.
4 прикладка (як різновид означення)
Г Ох, невже в тобі, рідний мій краю, тільки й чуються вільні пісні у сні?
Д і тобі, моє сонечко, за промінчик твій – щире словечко!
2. Прикладку вжито в реченні
А Кріпак, незграба, злидень, гайдамака... Чи це не ти?
Б ... А як спадуть, як рабства лід Протне нова зоря, Малюк і муж, і ветхий дід Прославлять Кобзаря!
В Ось тобі яблуко червонобоке, Старший мій сину Микитко.
Г Катря Катрю видає, приданого не дає.
3. Яким відокремленим членом речення є виділене слово в реченні
-Дарунок його, замість захоплення й подяки, викликав лише глумливу гримасу вуст.-
А відокремленим додатком Б відокремленим означенням
В відокремленою прикладкою Г відокремленою обставиною
ответ:
сказки учат как правильно жить где и как и у кого искать выход в жизненных ситуациях и тд тп а вообще они интересные и поучительные.
для чего нужны нам сказки?
что в них ищет человек?
может быть, добро и ласку.
может быть, вчерашний снег.
в сказке радость побеждает,
сказка учит нас любить.
в сказке звери оживают,
начинают говорить.
в сказке все бывает честно:
и начало, и конец.
смелый принц ведет принцессу
непременно под венец.
белоснежка и русалка,
старый карлик, добрый гном –
покидать нам сказку жалко,
как уютный милый дом.
прочитайте сказки детям!
научите их любить.
может быть, на этом свете
станет легче людям жить.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.