1.Запишіть речення, підкресліть їх граматичні основи. Визначте види зв’язку
між частинами складних речень. Накресліть схеми речень.
1. Струмок дзюрчить, роса блищить, і вогнище палає, і ліс гілками
верховіть у небесах витає (М. Луків). 2. Смеркається; крила ночі розсипали
пітьму глуху, неначе орел, що ронить перо на своїм шляху (Г. Лонгфелло).
3. Не докуто словечко, бо впала туча, не доміряно правди: вона колюча
(А. Малишко). 4. Думав я, що все на світі тонко з’єднане у світі: усе на світі
творить у згоді неперервний колобіг (Б. Олійник).
Моя мама дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.