10
(1) мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. (2)великі стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви бьють й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. (3) гладжу рукою соболину ячменів, шовк клосистої хвилі. (4) вітер набива мені вуха шматками згуків, покошеним шумом. (5) мене спинає біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами лелеки завдання до тексту :
вибрати один дієприкметник і зробити з ним морфологічний розбір
Старослов’янізми — це слова, за-
I своєні зі старослов’янської мови,
133
УКРА ЇНСЬКА МОВА
якою користувалися як літератур
ною майже всі слов’яни.
Історична довідка. Старослов’янська
мова сформувалася в IX ст. на основі давніх
македонсько-болгарських діалектів. Вона
лягла в основу слов’янської писемності,
творцями якої були болгарські місіонери,
брати Костянтин (у християнській церкві
він був зарахований до лику святих під
іменем Кирило) і Мефодій.
Використання старослов’янської мови
східними слов’янами пов’язане з прий
няттям 988 року в Київській Русі христия
нства. Згодом цю мову стали називати цер
ковнослов’янською через основну сферу її
застосування. В основному вона обслугову
вала потреби релігії: нею проводилися цер
ковні відправи, перекладалися культові
книги з грецьких оригіналів. Окрім того,
ця книжна мова поступово перетворилася
на могутній засіб освіти, науки, культури.
У церковно-релігійній літературі її вжи
вали протягом століть, частково нею корис
туються й тепер. Збагативши словниковий
склад давньоруської літературної мови,
старослов’янізми органічно влилися в ук
раїнську мову.
Фонетичні особливості старо
слов’янізмів:
• неповноголосся -ра-, -ла-, -ре-, -ле-
відповідно до українського повно
голосся -оро-, -оло-, -ере-, -еле-\
град — город, врата — ворота,
злато — золото, глава — голова,
глас — голос, брег — берег, дре
во — дерево;
• Початковий звук [у] на початку:
єдиний, юродивий, єдніст ь,
юність;
• сполучення жд:
вождь, утверж дати, страждати
Морфологічні ознаки старосло
в’янізмів:
• префікси воз-, со-, пред-, пре-:
возвеличит и, в о з з ’єдн анн я, воз-
двигнути, сорат ник, предтеча;
• суфікси іменників -тель, -ств(о),
-ин-, -тай, -язнь:
мислитель, учит ель, багатство,
братство, громадянство, гординя,
глашатай, приязнь;
• суфікси дієприкметників -ящ-, -ущ-\
роботящий, трудящ ий, грядущий,
невмирущий;
• характерні перші частини склад
них слів благо-, бого-, добро-, зло-:
благодать, благословення, благо
вісник, богобоящий, богогласник,
добродійство, злорадст во.
Здебільшого старослов’янізми ви
користовуються в українській мові з
певною стилістичною метою, вони
покликані надати мовленню врочис
того, патетичного звучання або в
поєднанні з просторічною й побуто
вою лексикою створити іронічне
забарвлення:
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю ,
Святая сило всіх свят их.
Німим от верзут ься уста;
Прорветься слово, як вода,
134
Лексикологія
І дебрь-пуст иня неполита,
Зцілющ ою водою вмита,
Прокинеться…
… А тюрм! А люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх я зи к а х все мовчить,
Бо благоденст вує!
З те. Т. Ш евченка.
Объяснение:
Україна-яка ж вона чудова земля. Найбільше мене вражають її гори Карпати.
Карпати-це мій рідний край, тут дуже красивий краєвид, затишно і чудово. Коли ви перебуваєте в горах вашу душу переповнюють неймовірні почуття і хочеться летіти. Летіти в небо гати за людьми, тваринами, за всім що бачимо навкруги себе. Найбільше мене вражають люди в Карпатах, їхня доброта та працьовитість. В моєму краю живуть мої найближчі люди- батьки, рідні, друзі та сусіди. Завдяки ним я почуваю себе як у дома потрібною іншим. Я пишаюся тобою, мій рідний краю, моя-Україно!