У літо 992 пішов Володимир на хорватів. Коли ж повертався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік Дніпра від Сули.
Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав.
І став Володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні печеніги сюди.
І от приїхав князь печенізький до ріки, викликав Володимира і сказав йому:
— Випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. Якщо твій муж кине мого на землю, то не будемо воювати три роки.
Якщо ж наш муж кине твого на землю, то будемо навпаки — воювати три роки.
І розійшлись вони.
Володимир повернувся у свій табір і послав оповісників, а ті ходили й вигукували:
— Чи нема такого мужа, який поборовся б з печенігом?
І не знайшлося нікого.
На ранок приїхали печеніги і привезли свого мужа, а у наших — не було нікого. Зажурився Володимир і знов послав оповісників, щоб обійшли усе військо.
І ось прийшов до князя один старий дружинник і сказав йому:
— Князю! Є в мене дома один менший син. Я вийшов з чотирма, а той дома залишився. З самого дитинства ніхто його ще не поборов.
Одного разу я насварив його, коли він м'яв кожу, так він так розсердився на мене, що взяв ту волову кожу й роздер її руками.
Почувши про те, князь дуже зрадів і послав по нього. І привели молодого кожум'яку до князя, і князь оповів йому все. Той відповів:
— Князю! Не знаю, чи зможу я поборотися з печенігом. Випробуй мене: чи нема у вас великого і сильного бика?
Бика знайшли, великого і сильного, роздратували його розпеченим у вогні залізом і випустили геть. Бик побіг повз людей, а хлопець схопив його рукою за бік і вирвав кожу з м'ясом, скільки захопила рука. І сказав йому Володимир:
— Можеш боротися з печенігом.
На ранок знов прийшли печеніги і стали викликати:
— Де ж ваш муж? Наш ось уже готовий!
Печеніги виставили свого мужа: він був страшенно великий і лютий лицем.
Тоді виступив отрок Володимира. Побачивши його, печеніг засміявся, бо той був зростом і тілом середній.
І от розміряли місце між двома полками й пустили один проти одного борців. Вони зчепилися й міцно стисли один одного, і здушив отрок руками печеніга до смерті. І вдарив ним об землю.
Скрикнувши, печеніги побігли, і гналися за ними руські, сікли їх і прогнали геть.
Володимир вельми зрадів і заклав місто біля того броду, назвавши його Переяславом, бо тут переяв, тобто перейняв, славу у печенігів той кожум'яка-отрок.
Зробив його Володимир великим мужем і його батька теж.
З перемогою і великою славою повернувся князь у Київ.
Дружба, яка не є взаємною, рано чи пізно набридає людині та стає досить неприємним. Адже коли у нас щось трапляється, ми ідемо за порадами до свого найкращого друга. Ми йому довіряємо всі секрети, радимось та допомгаємо йому у цьому навзаєм. Хто як не кращий друг може ще підтримати? Не потрібно через маленьку сварку або через кофлікт чи плітки сваритись та руйнувати дружбу яка роки будувалась(або певний період). Після спілкування з друзями справді стає спокійно на душі якщо ти в цій людині не помилаєшся, що довірив їй якусь важливу інформацію.Не потрібно ніяких психологів, якщо друг справжній, вірний, може зрозуміти та порадити.Друзі мають обовязки яких потрібно дотримуватись. У кожному дружба своя. Не кожен зрозуміє чиюсь дружбу, адже у кожного вона різна. Буде неприємно, якщо ти довірив людині свої секрети, а вона не стримала своєї обіцянки і розповіла інформацію, або навіть не поділилась своїм.. Знайшовши близьку людину, потібно докласти всіх зусиль, щоб не втрати її. Щоб мати вірного друга - потрібно бути вірним йому! Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. Дружба - це велика цінність. Як кажуть: "Вірний приятель - то найбільший скарб. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч. В лиху годину узнаєш вірну людину - тобто коли ти будеш у скрутній ситуації і тобі потрібна буде термінова до авжеш не всі тобі до от тільки тоді ти справді зрозумієш кому ти важливий і наскільки. Друг буде радий бачити тебе у любій годині якщо це терміново, може відкласти всі свої плани. Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав.
І став Володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні печеніги сюди.
І от приїхав князь печенізький до ріки, викликав Володимира і сказав йому:
— Випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. Якщо твій муж кине мого на землю, то не будемо воювати три роки.
Якщо ж наш муж кине твого на землю, то будемо навпаки — воювати три роки.
І розійшлись вони.
Володимир повернувся у свій табір і послав оповісників, а ті ходили й вигукували:
— Чи нема такого мужа, який поборовся б з печенігом?
І не знайшлося нікого.
На ранок приїхали печеніги і привезли свого мужа, а у наших — не було нікого. Зажурився Володимир і знов послав оповісників, щоб обійшли усе військо.
І ось прийшов до князя один старий дружинник і сказав йому:
— Князю! Є в мене дома один менший син. Я вийшов з чотирма, а той дома залишився. З самого дитинства ніхто його ще не поборов.
Одного разу я насварив його, коли він м'яв кожу, так він так розсердився на мене, що взяв ту волову кожу й роздер її руками.
Почувши про те, князь дуже зрадів і послав по нього. І привели молодого кожум'яку до князя, і князь оповів йому все. Той відповів:
— Князю! Не знаю, чи зможу я поборотися з печенігом. Випробуй мене: чи нема у вас великого і сильного бика?
Бика знайшли, великого і сильного, роздратували його розпеченим у вогні залізом і випустили геть. Бик побіг повз людей, а хлопець схопив його рукою за бік і вирвав кожу з м'ясом, скільки захопила рука. І сказав йому Володимир:
— Можеш боротися з печенігом.
На ранок знов прийшли печеніги і стали викликати:
— Де ж ваш муж? Наш ось уже готовий!
Печеніги виставили свого мужа: він був страшенно великий і лютий лицем.
Тоді виступив отрок Володимира. Побачивши його, печеніг засміявся, бо той був зростом і тілом середній.
І от розміряли місце між двома полками й пустили один проти одного борців. Вони зчепилися й міцно стисли один одного, і здушив отрок руками печеніга до смерті. І вдарив ним об землю.
Скрикнувши, печеніги побігли, і гналися за ними руські, сікли їх і прогнали геть.
Володимир вельми зрадів і заклав місто біля того броду, назвавши його Переяславом, бо тут переяв, тобто перейняв, славу у печенігів той кожум'яка-отрок.
Зробив його Володимир великим мужем і його батька теж.
З перемогою і великою славою повернувся князь у Київ.