10Укажіть, у яких рядках усі подані слова пишуться правильно: А. Навчально-виховний, екс-директор, психолінгвістичний, індивідуально-психологічний.
Б. Імунодефіцитний, прем’єр-міністр, мінімаркет, висококваліфікований.
В. Історико-філологічний, авто-салон, дев’ятиповерховий, мікрохвильовий.
Г. Телешоу, пюреподібний, торгово-промисловий, тихоокеанський.
11Укажіть, у яких рядках помилково написано словосполучення:
А. Відвантажили двадцять три мішки, закупили півтори тонни, в залі сто сорок один слухач.
Б. На конференції дев’ятсот шістдесят три учасники, чотири цілих шість десятих мільйона тонн, сорок вісім цілих три десяті процента.
В. Сімнадцять цілих дев’ять десятих грам, двісті шістдесят п’ять цілих сім сотих кілометра, замовили чотири сейфи.
Г. Дві треті урожаю, одна ціла вісім десятих години, нуль цілих сім сотих гектарів.
Відповідь:
12. Укажіть, у яких рядках усі словосполучення пишуться правильно:
А. Завдаю клопоти, дякую колезі, не минув кару.
Б. Зазнаю збитків, постачаю сировину, пробачаю товаришеві.
В. Властивий для українців, командувач армії, прагну до перемоги.
Г. Інформую про факти, потребую інвестицій, характерний для молоді.
Відповідь:
7. Укажіть, у яких рядках усі подані слова належать до загальнонаукової термінології:
А. Принцип, аналіз, функція.
Б. Закон, критерій, теорія.
В. Експеримент, масштаб, параграф.
Г. Рейтинг, тиск, облік.
13. Укажіть, у яких рядках допущено помилки під час редагування:
А. На порядок денний задаємо таке питання.
Б. Поняття тексту в лінгвістиці трактують по-різному.
В. Аналіз тенденцій розвитку техніки показує, що з часом усе активніше використовують електричну енергію.
Г. Сучасна психологія пов’язана з математикою та лінгвістикою.
ів
Називний - три мільйо́ни дві́сті сімдеся́т три ти́сячі́ чоти́риста со́рок два
Родовий - трьох мільйо́нів двохсо́т сімдесяти́ (сімдесятьо́х) трьох ти́сяч чотирьохсо́т сорока́ двох
Давальний - трьом мільйо́нам двомста́м сімдесяти́ (сімдесятьо́м) трьом ти́сяча́м чотирьомста́м сорока́ двом
Знахідний - три мільйо́ни дві́сті сімдеся́т три ти́сячі́ чоти́риста со́рок два (двох)
Орудний - трьома́ мільйо́нами двомаста́ми сімдесятьма́ (сімдесятьома́) трьома́ ти́сяча́ми чотирмаста́ми сорока́ двома́
Місцевий - на/у трьох мільйо́нах двохста́х сімдесяти́ (сімдесятьо́х) трьох ти́сяча́х чотирьохста́х сорока́ двох
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.
Поет схвильовано писав про державну мову України:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.