12. Частку не треба писати окремо з наступним словом у рядку:
□ А ще не/підкорені країни, не/вивчене питання
□ Б лан не/засіяний, не/затоплена навесні місцина
□ В не/опалі квіти, не/зроблена ніким печеня
□ Г досі не/збудований гараж, не/переборне бажання

Ольга Шевчук- Ольги Шевчук ,Ользі Шевчук.

Іван Ярошевський- Івана Ярошевського,Івану Ярошевському

Надія Борисова- Надії Борисової, Надії Борисової.

Олексій Жилін- Олексія Жиліна, Олексію Жиліну.

Микола Василенко- Миколи Василенка, Миколі Василенку.

Мирослава Мокренко- Мирослави Мокренко, Мирославі Мокренко.

Лариса Роменська- Лариси Роменської, Ларисі Роменській.

Петро Ворона- Петра Ворони, Петру Ворони.

Олександр Савчук- Олександра Савчука, Олександру Савчуку.

Павло Шашкевич- Павла Шашкевича, Павлу Шашкевичу.

Віра Нетудихата- Віри Нетудиханої, Вірі Нетудиханій.

Іван Нечуй-Левицький- Івана Нечуй- Левицького, Івану Нечуй- Левицькому.

Дмитро Панібудьласка.- Дмитра Пані будьласка, Дмитру Пані будьласка.

Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними.   Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».