Добро і зло - це найбільш загальні поняття моралі, етики, що характеризують позитивні і негативні моральні цінності. «Найважливіше справа ближнього добро зробити, тому що тільки для цього посланий людина в життя». Добро-це любов. Де любов, там і Бог. Багато російські письменники в своїй творчості проповідували добро. До них також відноситься і наш земляк, Лев Миколайович Толстой. Він велике надбання Росії і гордість російського народу. Але також безумовно і те, що творчість його не просто належить усій світовій культурі, а й впливає на неї.
В нього дивна назва-Пеїни.Місце,де я провела своє шасливе дитинство.Розташоване ,здається,на краю світу.Воно приносило радість і щастя всім,хто насмілювавсь сюди приїхати та порушити священну тишу природи.Пригадую великі соняшники під вікнами.Вни завжди додавали щастя,коли я дивилася в їхні чорні лиця.які були завжди аовернуті до вонця.Фонтан...найкраще та найглибинніше дзеркало мого дитинства.Мені забороняли каламутити в ньому воду і я спускалась до підніжжя гори у річку,якщо хотіла намочити ноги.Той час,який я провела в селі,-це вічний липень мого дитинства,те місце ,де мене ніхто не турбує:я іду,куди хочу і роблю те,що мені подобається...
Добро і зло - це найбільш загальні поняття моралі, етики, що характеризують позитивні і негативні моральні цінності. «Найважливіше справа ближнього добро зробити, тому що тільки для цього посланий людина в життя». Добро-це любов. Де любов, там і Бог.
Багато російські письменники в своїй творчості проповідували добро. До них також відноситься і наш земляк, Лев Миколайович Толстой. Він велике надбання Росії і гордість російського народу. Але також безумовно і те, що творчість його не просто належить усій світовій культурі, а й впливає на неї.
В нього дивна назва-Пеїни.Місце,де я провела своє шасливе дитинство.Розташоване ,здається,на краю світу.Воно приносило радість і щастя всім,хто насмілювавсь сюди приїхати та порушити священну тишу природи.Пригадую великі соняшники під вікнами.Вни завжди додавали щастя,коли я дивилася в їхні чорні лиця.які були завжди аовернуті до вонця.Фонтан...найкраще та найглибинніше дзеркало мого дитинства.Мені забороняли каламутити в ньому воду і я спускалась до підніжжя гори у річку,якщо хотіла намочити ноги.Той час,який я провела в селі,-це вічний липень мого дитинства,те місце ,де мене ніхто не турбує:я іду,куди хочу і роблю те,що мені подобається...