30 ів твір або есе(бажано) на тему: чи потрібно молоді приймати участь у політичній діяльності.

Донедавна всі ці люди спілкувались виключно російською або ж суржиком, однак у якийсь момент кожен із них зрозумів: «Хочу перейти на українську». Когось до цього підштовхнула агресія Росії, когось мовна ситуація в країні, а хтось просто усвідомив, що він українець. Чи складно було і що змінилось у житті? Про це вони розповіли Радіо Свобода.Я все життя була російськомовна і української не знала взагалі, тільки українські пісні. Але в 2008 році Росія напала на маленьку Грузію. У мене просто волосся дибки стало від того, що відбувалося. А потім я випадково побачила документальний фільм про те, як там усе було насправді, і зрозуміла, що наступними будемо ми. Я сказала про це своєму чоловікові. Він у мене росіянин, але він відповів, що ніколи в житті Росія не нападе на Україну. Та швидко минули роки, і Росія таки напала. Я запитала його, чи пам’ятає він мої слова, але він не захотів про це говорити.

Я дуже люблю свою матусю і вважаю її найкращою.  Мама – мій найкращий друг, моя найближча людина, моє серденько. Коли в мене щастя, мама щиро радіє за мене. Коли моя душа тужить, серце матері стискається разом з моїм. Вона поділяє зі мною і радощі, і печалі. Вона плекала мене з дитинства, доглядала, коли я була маленькою. І навіть тепер, коли я дорослішаю, вона завжди поряд.Моя мама – хранителька сімейного вогнища. Це справжня жінка, для якої щастям є добробут у родині. Вона підтримує кожного, хто цього потребує: тата, сестричку, мене. І ми намагаємося не забувати про матусю. Я люблю свою маму за її щирість, відданість та красу. Моя матуся найкраща!