4. У якому рядку всі прийменники пишуться разом? A Оба/біч, по/під, за/ради, за/для; В по/біля, про/між, з/посеред, знах;
Ба/за, із/за, в/наслідок, за/винятком; Гне /зважаючи, з/під, по/за, за/мість.
5. У якому рядку всі прийменники пишуться окремо?
A3/за, з/над, з/під, з/посеред;
Б внаслідок, завдяки, по/біля, незважаючи;
В з/приводу, у зв'язку/з, нарівні/з, слідом/за;
Гв/ключаючи, незалежно/від, згідно/з.
6. З орудним відмінком вживаються прийменники:
А від, до, на, при, по;
Bбез, після, попри, через;
Бнад, під, з, за, попід, поміж;
Гв, об, після, проти, крім,
7. У яких відмінках іменники завжди вживаються без прийменників?
А У місцевому й давальному;
В у називному й кличногу;
Бу знахідному й орудному;
Гуродовому й знахідному.
8. Складені сполучники – це:
А сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника ч
якогось іншого повнозначного слова зі сполучниками або прислівниками;
Б словосполучення з підрядним зв'язком;
В сполучники, що утворилися внаслідок злиття основ прикметників;
Г сполучні слова.
9. Визначте, у якому рядку наведені не сполучники, а сполучні слова.
АЯкби, тому що, у міру того як, бо;
Б подібно до того як, незважаючи на те що, через те що;
В хто, котрий, куди, коли, скільки;
Гненачебто, так що, дарма що, чи...чи.
10. У якому рядку всі сполучники пишуться окремо?
A За/те, про/те, якщо, нібито;
В так/що, дарма/що, з/тим щоб;
Б тому/що, що/б, не /наче/б/то;
Гтільки/но, з/того/часу/які, або.
11. Визначте, у якому рядку – підрядні сполучники порівняльні.
AХоч, хай, затим щоб, ледве;
В мов, наче, ніби, немовбито;
Бале, або, бо, коли б;
Гз тим щоб, тим що, тому що.
12. Визначте, як поєднуються частини в складному реченні: Коли сходить сони
вершини гір займаються яскравим полум'ям.
A Сурядним сполучником;
В підрядним сполучником умовним;
Б підрядним сполучником часу;
г сполучним словом.
74​

Моя улюблена телепередача «Поки усі вдома». Моїм батькам і братові вона теж подобається, так що ми дивимося її всі разом. У цій програмі ми зустрічаємося з цікавими людьми.

Вони розповідають нам про себе і свою роботу, знайомлять із членами своїх родин. Атмосфера на цій передачі дружня і неофіційна. Учасники часто розповідають забавні історії і жартують. Іноді мені здається, що вони в нас у гостях, вони — наші близькі друзі і сидять з нами в нашій вітальні. Ще одна відмітна риса цієї передачі — це та частина, де розповідають, як зробити самому різні речі. Особливо цим цікавиться мій брат. Він часто пробує зробити те, що вони описують. Крім всього іншого, я люблю цю передачу за те, що вона робить нашу родину ще дружнішою.

Успехи армии парламента основывались на богатстве и административных буржуазии, инициативе и находчивости простого народа, демократизме организации. Антироялистская армия пуритан оказалась расколота на индепендентов и пресвитериан. Индепенденты стремились выиграть войну с королём, пресвитериане были сторонниками компромисса с ним. Пресвитериане в войне полагались на профессиональную шотландскую армию, которая стоила дорого, но действовала мало. В 1645 году Кромвелю удалось добиться демократизации армии: по «Биллю о самоотречении» все члены парламента сложили с себя командование. Пэры лишились своего традиционного права командовать вооруженными силами, была создана 22-тысячная «Армия нового образца», опиравшаяся на демократические элементы в армии. Её главнокомандующим стал генерал Томас Ферфакс, в то время как командующим кавалерии стал Оливер Кромвель. Ударной силой армии стала йоменская конница Кромвеля, чья дисциплина была основана на добровольном подчинении. В армии велось открытое обсуждение любых, в том числе политических, проблем, её солдаты были более политически сознательны и дисциплинированны, чем солдаты обычных армий. Йоменская конница стала центром организации раздробленных крестьян и ремесленников. В среде рядовых солдат и низших офицеров в 1647 году возникло движение левеллеров. Ими были организованы Советы солдатских агитаторов и Армейский совет, в своем распоряжении они имели партийную кассу, печатный станок, связи с Лондоном, с другими армиями и гарнизонами, с флотом. Левеллеры выступали за радикальную демократизацию армии и органов власти и защиту интересов мелких собственников. Их политический манифест под названием «Дело Армии» (англ. The Case of the Armie Truly Stated), обсуждался на расширенном заседании Совета Армии в Патни, по результатам которого было решено выработать декларацию, которая была бы утверждена на общем собрании армии и стала бы основой любого будущего конституционного соглашения. В 1649 году, после победы армии во второй гражданской войне, Прайдовой чистки парламента, казни Карла I и провозглашения республики, левеллеры были подавлены грандами, руководители этого движения были расстреляны. Неустойчивое классовое положение мелких собственников-левеллеров, в среде которых шло активное имущественное расслоение, обрекало движение на поражение. Подавление левеллеров означало разрыв крупной буржуазии и дворянства с народными силами. Но армия была все еще необходима как инструмент буржуазных преобразований, происходивших в 1650-х годах: Завоевание Ирландии, экспроприация местных землевладельцев и крестьянства. Завоевание Шотландии, необходимое для предотвращения реставрации феодализма, которая могла исходить оттуда. Снос крепостей, разоружение кавалеров и обложение их разорительными налогами, что предотвращало реставрацию старого порядка. Проведение в жизнь Навигационного акта, что было обеспечено командирами военных судов. Создание сильного флота, необходимого для империалистической политики. Распродажа спекулянтам земли церкви, короны и многих видных роялистов для финансирования всех этих мероприятий.