42. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено) А Понад тином з’явилися чорні проталини на коляки проти сонця почали вилазити божі волики.
Б Кажу світові приваблюй мене своїми чарами.
В Довгі бруньки на деревах спізниться літо.
Г На печі майже зовсім темно тільки по стелі над завіскою та комином хвильками вається миготливе світло лампадки.
Д У похмурий день відкриті квітки жовтцю дощу не буде.
43. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Олена глянула у вікно у сірій світанковій млі стрельнула іскрами цигарка й легеньким відсвітом лягла на шибки.
Б Три кімнати тішили зір дорогими шпалерами інші були пофарбовані.
В Сяйнула блискавка навколо на мить стало світло як удень.
Г Сонце повернулося на західну околицю неба степові облоги втрачали свою широчінь.
44. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Гостро зблиснули козацькі шаблі почалася січа.
Б Особливо не соромився Денис чуже сало та хліб він уплітав за обидві щоки.
В Ластівка вилітає теплий день обіцяє.
Г Усе буяло усе наливалося життєвою силою в цю благодатну пору раннього літа.
Д Смутніє небо олив’яне уночі останнє листя опаде.
Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати.
У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь.
На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".