Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Запам’яталось, що протягом дня, вулицями міста стояли, ходили живі статуї, пропонуючи світлини на їхньому фоні. Не зважаючи на те, що у Львові дуже багато туристів - місто тихе і спокійне, ніхто нікуди не спішить, скрізь багато зелені. Водії маршруток з щирою посмішкою підказують дорогу!
А ще нас вразило, що скрізь бруківка... Це не звично, але набагато краще ніж асфальт. Не можу пояснити чому...
Двох днів дуже мало, щоб оглянути Львів, але маємо надію, що приїдемо ще не раз і якнайдовше спробуємо побути у цьому чарівному місті України.
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
Запам’яталось, що протягом дня, вулицями міста стояли, ходили живі статуї, пропонуючи світлини на їхньому фоні. Не зважаючи на те, що у Львові дуже багато туристів - місто тихе і спокійне, ніхто нікуди не спішить, скрізь багато зелені. Водії маршруток з щирою посмішкою підказують дорогу!
А ще нас вразило, що скрізь бруківка... Це не звично, але набагато краще ніж асфальт. Не можу пояснити чому...
Двох днів дуже мало, щоб оглянути Львів, але маємо надію, що приїдемо ще не раз і якнайдовше спробуємо побути у цьому чарівному місті України.
Пояснення: