60б !
розставте розділові знаки, виділіть складносурядні і складнопідрядні речення.
подорожні замальовки із шоколадних міст
люблін
вулиці залиті сонцем і весною. вулиці наче келихи і небесні офіціанти щедро наливають у них світло тепло трохи свіжого вітру й притрушують запахом кави з цинамоном. польський фотограф бартек із якимись не зовсім земними очима й зворушливими кучерями веде нас туди куди зазвичай не заходять туристи він показує нам люблін якого любить. із напівзруйнованими двориками рипучими дерев’яними намальованими вікнами на глухих стінах з бабусями на маленьких що сидять на ослінчиках поміж квітів і котів заплющуючи очі проти яскравого сонця.
я торкаюся пальцями шорстких стін у маленькі кав’ярні годую голубів і усміхаюся дітям. мені хочеться побачити те справжнє що заховалося за яскраво пофарбованими й пластиковими муляжами шоколадних тортів поза прозорими до блиску вітринами.
так я знаю що всі міста мають свої маски. знаю що коли моя бабуся була маленькою і приїздила сюди з батьками із сусіднього села, люблін був геть іншим. минав час і місто змінювалося. йому часто бувало боляче його шматували виганяли мешканців його заселяли інші. і це місто містонамальоване-на-глухій-стіні-вікно місто-келих місто-годинник-понад-брамою змінювало свої маски старанно приховуючи власну справжність аби не розгубити не дати нікому її вкрасти.
моя бабуся виросла у неї народилися діти. тоді внуки. ми жили в іншому місті у тій самій галіції але геть в іншій країні. та минув час я приїхала сюди і мені хочеться розгадати кілька загадок цього міста.
проте воно лише загадує мені нові. так так усі ми маємо свої маски й різні люди розкривають нас по-іншому. комусь ми загадуємо загадки а комусь розповідаємо таємниці. для когось ми завжди будемо тим що ми для них робимо. або що робимо не для них. для когось тим кого (або що) любимо. хтось пам’ятатиме не наса наш образ у втіленні якогось міста. чи місця. чи навіть музики. маски бувають такими різними. коли мої коліна схилені всі маски осипаються додолу. і я знаю що є той хто відкриває в мені нові грані, часом нові світи.
міста мають свої маски свої історії свої підземні ходи.
Ось і настала прекрасна пора. І це осінь.
Осінь - чарівниця яка своїми різнокольоровими барвами розмальовує дерева. Весь ліс стоїть в жовтих, червоних та помаранчевих кольорах. Білочки готують запаси перед суворою зимою. Ведмідь готується до сну. Птахи відлітають у теплі краї. Тільки сіренький зайчик збирається одягнути шубку. Теплий та грайливий вітерець шелестить листям. І десь з оклоці чутно дитячий сміх. Щасливі діти збирають букети з листя і потім дарують мамам. Але скоро закінчиться осіньі настане холодна зима.
Объяснение:
Пример:
Михаил изображал сочувствие после того, как специально оговорил Антона, но ему никто не верил. Все знали, что его жалость притворна, как крокодиловы слёзы. .