7. До прозових належать обидва твори рядка
А «Гаї шумлять...» та «Сіроманець»
Б «Дивак» та «Дощ"
В «За сонцем хмаронька пливе...» та «Незвичайні пригоди
Алі в країні НедоладЇї»
Г «Розгром Ярославом печенігів» та «Лось»
КАКОЙ ВАРИАНТ

Знову вечір… Я сиджу на підвіконні й прислухаюсь до гуркоту краплин дощу. Переплітаючись із дивовижною

музикою нічного міста, він створює абсолютно нову - неповторну мелодію. Ви колись прислухались до звучання

вечірнього міста? Гуркіт машин, спів вітру, гул,що доноситься з заповнених вулиць, сміх і плач дітей на

майданчиках, й навіть тихий стукіт закоханих сердець – усе це мелодія життя, мелодія сплетінь долі.

Усе навколо неначе поєднання звуків, які з`єднані самою долею. Тут невеличкі етюди на одну ніч, та об`ємні

сонати довжиною в ціле життя. Кожен витвір цієї музичної поезії існує в своєму ритмі. Усі вони, так чи інакше,

об`єднуються величезним виром почуттів.

Цей вир захоплює нас з головою, створює безкінечність гармоній...

В такі моменти відчуваєш себе невимовно малим – крихітною ноткою цієї невпинної музики… Проте, кожен звук

- важлива складова мелодії, якщо забрати з твору хоч одну нотку або додати зайву усе звучання зміниться…

Кожне слово вимовлене нами, рух й навіть подих це невеличка нотка, проте вслухаючись у те, як краплі води

відбиваються від скла, я розумію, що у шепоті дощу подекуди більше змісту ніж у всіх наших словах.

Лишень прислухайтесь, скільки ще не повіданих історій приховують його краплинки, скільки давно не граних

мелодій він знає, саме в ньому приховані безліч емоцій.

Варто лише заплющити очі й поринути у його проникливу музику, пустити її у найпотаємніші закутки душі, й

може тоді,хоч на хвильку, нам вдасться осягнути глибину того, що називають долею.

І ось я, сидячи за книжкою й вдихаючи аромат свіжої кави, ненароком задумуюсь кому ж під силу зіграти цей

величезний твір під назвою «Світ», проте не маю жодних сумнівів, Цей Композитор найвеличніший.

Відповідь:

Межові камені, які знайшли неподалік від міста Кропивницького, -  археологічна пам'ятка доби пізнього неоліту. Це два ряди з п'ятнадцяти пар паралельних кам'яних монолітів. Дослідники вважають, що це культова споруда. Паралельні брили однакові. Найвищою є друга пара, висота наступних зменшується, відстань між сусідніми брилами збільшується, а деякі лежать на іншому березі річки.

У березні 2011 року тут працювала міжнародна експедиція. Закордонні археологи визнали, що подібних пам'яток у Східній Європі мало, а їхній вік - приблизно три тисячі років.

До речі, з цими каменями пов'язана давня легенда. Ще до всесвітнього потопу диявол вирішив розділити землю на дві частини: одну - для праведників, а іншу - для грішників. Межею між ними була дорога, якою душі праведників прямували в рай, а грішників - у пекло. Це не сподобалося Всевишньому, і він зруйнував диявольське творіння.

Останнім часом це місце приваблює численних туристів. Поблизу -  курган бронзового віку та грот, розкопки якого свідчать про наявність культурного шару. Тут знайдено залишки багаття, черепки посуду та кістки тварин.​

Пояснення: