7.Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні
А)Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти на берег
Б) Подвір’я затінює крислата яблуня, що росте під хатою
В) Огірок, що пожовк на сонці, годиться лише на корм худобі
Г)Бабуся дала скуштувати меду, яких пахнув липою

Одного разу я побачила на дереві в парку білочку. Золотисто коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною политий. Хвіст набагато більший від самої білочки. Він пишний і пухнастий. Лапки у неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і щільними. Завдяки гострим кігтикам тварина швидко пересувається стволами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових мешканців білочки є найживішими і непосидючими.

Мені подобаються білочки, і я із задоволенням гаю за ними

 

           Життя є молодість, труд і любов. Молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. Усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. На заході днів вона засяє нестерпучим блиском. І погасне. Бо другої молодості немає у світі.

            Труд, як материна рука, веде нас по стежці. Він є вірним другом. Він не зраджує. У радісній знемозі він пахтить, як дорога.

            Любов. Відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. Вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я якесь маля. Вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. Вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. Скільки людей співало їй! А вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. І молодість дзвенить.

(За Ю. Яновським)