Благодійність
Що таке благодійність? Це явище належить до найбільших виявів
людяності. Це не прагнення тих, у кого багато грошей, поділитися з
тими, у кого їх зовсім немає, причому практично без втрат для себе. Це
особливий стан душі, що часто близький до самопожертви.
Про матір Терезу вже багато писали, та хоч скільки б не писали, її
подвижницьке життя навряд чи вкладається в наші традиційні уявлення.
Представниця такої маленької і зовсім не благополучної країни, як
Албанія, вона подала всьому нашому великому світові приклад
безкорисливого служіння стражденним, аналогів якому в історії знайти
важко.
Ще півстоліття тому з кількома помічницями мати Тереза заснувала
Орден Милосердя і спочатку робила спроби наодинці протистояти всім
людським бідам. Вона підбирала на вулицях Калькутти вмираючих,
прокажених, рятувала психічно хворих дітей у Бейруті.
Тепер у її ордені понад п'ятсот дитячих притулків, сотні будинків для
пристарілих, лікарень для хворих на СНІД, інші благодійні центри. В Ордені
Милосердя працює чотири тисячі медсестер.
Благодійність була в традиції дореволюційних українців. Не було
короткочасних галасливих кампаній, була внутрішня потреба однієї частини
населення допомагати іншій, і спонукав до цього суто християнський
гуманізм.
Багаті підприємці будували лікарні для хворих, у тому числі на
туберкульоз, притулки для пристарілих і сиріт, причому більшість цих
закладів працювала під гаслом: «На лікування приймаються всі, хто потребує
до незалежно від віросповідання та національності». Тут допомагали
не «людству взагалі»; а конкретному хворому, конкретному жебракові,
бомжу, як тепер кажуть, який ночував неба.
Написати творче продовження до тексту «Чи актуальна
благодійність сьогодні?» (обсяг – 1 сторінка).
Батьківщина – це немов матір для кожної людини. З нею пов’язано чимало спогадів, до яких кожна особистість ставиться з особливим трепетом. Це і спогади дитинства, і навчання в школі, і громадські події. На Батьківщині все є рідним та близьким – люди, місця, соціум. А як же живуть люди далеко від Батьківщини? Мабуть, живуть, сумуючи.
Чому ж тоді люди їдуть з рідної країни? На це є чимало причин: робота, нова родина, пошук кращого життя. Але сум за рідною землею не покидає цих людей ніколи. Згадаймо хоча б письменників України, які перебували в еміграції. З яким сумом, жалем, тугою вони згадували неньку-Україну! Рідна земля завжди викликає у людини особливі почуття, емоції. Любімо свою країну та залишаймося на рідній землі!