Была Зима. Приближался Новы Год. Дети решили приготовить родителям сюрприз. Они сварили им вкусную кашу. Д- Ох, какая вкусная каша! Д- Паша и Полина сходите в лес за елкой! П и П- Хорошо. Мы побежали всем до встречи! Д.- Пока возвращайтесь скорей! Д- Так нам необходимо волшебное чудо! Д- Да! Ведь без него Новый Год не наступит! И тут появляется снегурочка! Д- Здравствуй снегурочка а как ты здесь оказалась!? С- Вы подумали о чуде и вот я здесь! Ведь под Новый Год исполняются все мечты и желания! Д- Здорово! Вот Родители удивятся! Д- Осталось только дождаться Пашу и Полину. Они должны принести из леса елку! Д- Снегурочка! А расскажи нам как готовятся к Новому Году в сказочном лесу!? С- Конечно! Сейчас покажу и расскажу!
ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. а це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в ісуса христа. тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. це був спосіб життя наших предків, спосіб гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. давні українці мали свій олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. крім головних божеств: сварога, дажбога, перуна, велеса, ярила, купала, вони поклонялися сонцю, місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.
у родинному колі особливими почестями була наділена берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. з часом берегиня стає «хатньою» богинею. вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. зображалась або вишивалась берегиня на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. образ берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. невеликі зображення берегині з глини або міді носили на грудях. традиційне зображення берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. про це нагадує, зокрема, київська оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.
Д- Ох, какая вкусная каша!
Д- Паша и Полина сходите в лес за елкой!
П и П- Хорошо. Мы побежали всем до встречи!
Д.- Пока возвращайтесь скорей!
Д- Так нам необходимо волшебное чудо!
Д- Да! Ведь без него Новый Год не наступит!
И тут появляется снегурочка!
Д- Здравствуй снегурочка а как ты здесь оказалась!?
С- Вы подумали о чуде и вот я здесь! Ведь под Новый Год исполняются все мечты и желания!
Д- Здорово! Вот Родители удивятся!
Д- Осталось только дождаться Пашу и Полину. Они должны принести из леса елку!
Д- Снегурочка! А расскажи нам как готовятся к Новому Году в сказочном лесу!?
С- Конечно! Сейчас покажу и расскажу!
відповідь:
відгомін минулого. сторінки української міфології
ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. а це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в ісуса христа. тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. це був спосіб життя наших предків, спосіб гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. давні українці мали свій олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. крім головних божеств: сварога, дажбога, перуна, велеса, ярила, купала, вони поклонялися сонцю, місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.
у родинному колі особливими почестями була наділена берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. з часом берегиня стає «хатньою» богинею. вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. зображалась або вишивалась берегиня на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. образ берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. невеликі зображення берегині з глини або міді носили на грудях. традиційне зображення берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. про це нагадує, зокрема, київська оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.
пояснення: