Моя семья многочисленная, шумная и веселая. Мой папа – моряк дальнего плавания, поэтому дома бывает редко и для нас – это настоящий праздник. Моя мама – просто мама, потому что она воспитывает нас, не покладая рук, стараясь таким образом привить своим детям самые лучшие качества характера и жизненные ценности. Мы еще сладко спим в своих кроватках, а мама уже возится на кухне. Белье стирается, бульон кипит, чай заваривается, тесто подходит, каша упаривается. Мама, приглядывая за всем сразу, ловко скользит утюгом по простынкам и наволочкам. После завтрака у нас начинаются занятия. Самые маленькие, двойняшки, играя в зоопарк, учатся называть зверей, а погодки пяти-шести лет читают азбуку. Мама терпеливо разъясняет все, что непонятно или не получается. Попутно приготовленный, обед отправляется в теплую духовку и мы друг другу одеться, идем на прогулку. Мама уводит нас в городской парк, где мы, распахнув глазенки, любуемся золотой осенью. Мама рассказывает интересные истории о щедрой, богатой урожаем, хозяюшке, которая подарила нам полные кладовые полезных овощей и фруктов. Мы собираем колючие, лопнувшие каштаны, и мама добыть из них блестящие, коричнево-рыжие плоды. Сытный обед нагоняет сонливость, и мама укладывает нас в кроватки. А у самой в это время куча дел: перемыть посуду, убраться в квартире, сбегать в магазин, приготовить ужин и, хоть на минутку, глянуть на себя в зеркало, чтобы убедиться, что она все так же стройна, изящна и красива. Ведь скоро папа возвращается из рейса, и мы все вместе отправимся его встречать в морской порт. Мамины руки, словно две волшебные палочки, творят настоящие чудеса. Мы вырастем и будем с благодарностью целовать эти родные, заботливые, неутомимые руки нашей мамы.
Твір з української мови на тему: "Земля не вибачає байдужості" Природа – це наш дім, у якому, як і у нашому помешканні, ми повинні зберігати чистоту. Кожна людина має усвідомлювати необхідність збереження природи. Це до нам потурбуватись про майбутнє нашої планети, знайти шляхи вирішення багатьох екологічних проблем. Природа – це спільне надбання усіх націй, тому її чистота залежить лише від кожного із нас. Лише ми самі можемо створити собі безпечне майбуття. Земля не прощає байдужості, вона відплачує за нашу недбалість різноманітними екологічними катастрофами, які негативно впливають на здоров’я кожної людини на планеті. Людська недобросовісність – найбільша проблема у взаємодії живих істот із природою. Єдина можливість відновити здоров’я нашої планети полягає у правильному духовному вихованні батьків своїх дітей, в справді сумлінному ставленні до власних потреб, усвідомленні загальнолюдських проблем кожною особистістю. Земля горда, тому зневажливого ставлення до себе не прощає. Не любить байдужих. Але я вірю, що відродиться у людських душах правильне ставлення до природи і кожен із нас стане цінувати те, що має наша планета. Адже чимало у нас ще людей, які люблять землю і вміють на ній працювати
Объяснение:
Твір з української мови на тему: "Земля не вибачає байдужості" Природа – це наш дім, у якому, як і у нашому помешканні, ми повинні зберігати чистоту. Кожна людина має усвідомлювати необхідність збереження природи. Це до нам потурбуватись про майбутнє нашої планети, знайти шляхи вирішення багатьох екологічних проблем. Природа – це спільне надбання усіх націй, тому її чистота залежить лише від кожного із нас. Лише ми самі можемо створити собі безпечне майбуття. Земля не прощає байдужості, вона відплачує за нашу недбалість різноманітними екологічними катастрофами, які негативно впливають на здоров’я кожної людини на планеті. Людська недобросовісність – найбільша проблема у взаємодії живих істот із природою. Єдина можливість відновити здоров’я нашої планети полягає у правильному духовному вихованні батьків своїх дітей, в справді сумлінному ставленні до власних потреб, усвідомленні загальнолюдських проблем кожною особистістю. Земля горда, тому зневажливого ставлення до себе не прощає. Не любить байдужих. Але я вірю, що відродиться у людських душах правильне ставлення до природи і кожен із нас стане цінувати те, що має наша планета. Адже чимало у нас ще людей, які люблять землю і вміють на ній працювати