ЯК МОЯ СІМ‘Я ОБЕРІГАЄТЬСЯ ВІД ВІРУСІВ зараз у світі панує пандемія, тому кожна родина має захищатися. зараз я розкажу, як моя сім‘я оберігається від вірусів. зазвичай, у громадських місцях ми одягаємо захисні маски. вони у нас одноразові. кожен член родини носить із собою плашечку з антисептиком. після перебування у супермаркеті або школі ми користуємося їм. також їмо багато вітамінів, аби покращити свій імунітет. до того ж, коли повертаємося додому, ретельно миємо руки та намагаємося дотримуватися дистанції. сподіваюся, що скоро ця хвороба скінчиться, і усі ми знову зможемо нормально жити!
-Ох, як прикро, що ти відїзджаєш... - Та не хвилюйся, Наталко, я тільки на місяць у відрядження! Я привезуть тобі гостинців: цукерок, тістечок - чого забажаєш! -Ні, тату, гостинці це добре, але коли ти поруч - ще краще! - мовила Наталка. - Донечко, поїзд відправляється через 5 хвилин, мені ще треба знайти своє купе, тому вже час йти - з сумом промовив батько. - Добре, тату. Хоча, що тут доброго. - Ходімо, донечко, не засмучуйся. Я буду тобі телефонувати і все буде добре- сказав тато, і піднявся до вагону. - Бувай, татусю! - промовила донечка і проводжаючи поїзд сумно махала рукою.
зараз у світі панує пандемія, тому кожна родина має захищатися. зараз я розкажу, як моя сім‘я оберігається від вірусів.
зазвичай, у громадських місцях ми одягаємо захисні маски. вони у нас одноразові. кожен член родини носить із собою плашечку з антисептиком. після перебування у супермаркеті або школі ми користуємося їм. також їмо багато вітамінів, аби покращити свій імунітет. до того ж, коли повертаємося додому, ретельно миємо руки та намагаємося дотримуватися дистанції.
сподіваюся, що скоро ця хвороба скінчиться, і усі ми знову зможемо нормально жити!
- Та не хвилюйся, Наталко, я тільки на місяць у відрядження! Я привезуть тобі гостинців: цукерок, тістечок - чого забажаєш!
-Ні, тату, гостинці це добре, але коли ти поруч - ще краще! - мовила Наталка.
- Донечко, поїзд відправляється через 5 хвилин, мені ще треба знайти своє купе, тому вже час йти - з сумом промовив батько.
- Добре, тату. Хоча, що тут доброго.
- Ходімо, донечко, не засмучуйся. Я буду тобі телефонувати і все буде добре- сказав тато, і піднявся до вагону.
- Бувай, татусю! - промовила донечка і проводжаючи поїзд сумно махала рукою.