Що ж таке, якось галасно на дворі. Невже щось сталося? - Що ви так галасуєте? Не даєте відпочити! Усі начали ще голосніше співати своїм співом. - Ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали. - Та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. Ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким червоним намистом. Чого ви заводите такий гамір? - Дякую наш друже, ти завжди нам допомагаєш. Але ця горобина ще не спіла. Коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина. - Наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. Ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка. - Дякуємо тобі! Ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон. Горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. Кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.
Книга веде нас у дивосвіт художнього словаа,знайомить із героями,що втілюють добро,милосердя,мужність,красу і справедливість. У світі існує безліч книжок,різних за характером та призначенням:одні розважають,інші виховують кращі людські якості.Книга-найцінніший здобуток людського розуму,скарбниця знань.Недарма у народі кажуть:"Книга вчить,як на світі жить". Мені дуже подобається художня література. Читаючи книги,ми перелітаємо в інші епохи,заглиблюємося в долю героїв,разом із ними радіємо і сумуємо,переборюємо найтяжчі випробуання. Нещодавно моя бабуся запропонувала мені прочитати "Повість про справжню людину" Б. Полевого.Мене вразила історія льотчика Маресьєва. В бою з фашистами його літак було збито.Льотчику пощастило:він упав на вікову ялину,а потім зісковзнув у великий замет.Це врятувало йому життя.Але під час падіння йому роздробило ступні.Близько двох тижнів він повз по снігу.Його знайшли хлопчики.У шпиталі Маресьєву повідомили,що ноги врятувати не вдається і їх треба ампутувапти.Але не літати ця людина не могла.Для нього літати-це озночало жити.Мужній льотчик навчився керувати літаком ,маючизамість ніг протези.Він літав і збивав німецькі літаки аж до дня перемоги.Його мужність,упертість у досягнені мети вразили мене.Прочитавши повість,я замислився над своїм життям.І ще я зрозумів,що означає справжня дружба.Завдяки повістя я точно знаю,які якості треба виховувати в собі,щоб хоч трохи бути схожим на людину,про яку знає весь світ. Книга вселяє в нас любов до рідної України,повагу до інших народів,інтерес до їхньої культури,виховує почуття патріотизму.Вона навчає рідної мови,доносить до читача глибину й красу художнього слова,допомагає усвідомити його велику силу.Книга-це мудрий,розважливий,найвірніший друг,який супроводжує нас протягом усього життя.
- Що ви так галасуєте? Не даєте відпочити!
Усі начали ще голосніше співати своїм співом.
- Ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали.
- Та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. Ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким червоним намистом. Чого ви заводите такий гамір?
- Дякую наш друже, ти завжди нам допомагаєш. Але ця горобина ще не спіла.
Коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина.
- Наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. Ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка.
- Дякуємо тобі! Ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон.
Горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. Кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.
Мені дуже подобається художня література. Читаючи книги,ми перелітаємо в інші епохи,заглиблюємося в долю героїв,разом із ними радіємо і сумуємо,переборюємо найтяжчі випробуання.
Нещодавно моя бабуся запропонувала мені прочитати "Повість про справжню людину" Б. Полевого.Мене вразила історія льотчика Маресьєва. В бою з фашистами його літак було збито.Льотчику пощастило:він упав на вікову ялину,а потім зісковзнув у великий замет.Це врятувало йому життя.Але під час падіння йому роздробило ступні.Близько двох тижнів він повз по снігу.Його знайшли хлопчики.У шпиталі Маресьєву повідомили,що ноги врятувати не вдається і їх треба ампутувапти.Але не літати ця людина не могла.Для нього літати-це озночало жити.Мужній льотчик навчився керувати літаком ,маючизамість ніг протези.Він літав і збивав німецькі літаки аж до дня перемоги.Його мужність,упертість у досягнені мети вразили мене.Прочитавши повість,я замислився над своїм життям.І ще я зрозумів,що означає справжня дружба.Завдяки повістя я точно знаю,які якості треба виховувати в собі,щоб хоч трохи бути схожим на людину,про яку знає весь світ.
Книга вселяє в нас любов до рідної України,повагу до інших народів,інтерес до їхньої культури,виховує почуття патріотизму.Вона навчає рідної мови,доносить до читача глибину й красу художнього слова,допомагає усвідомити його велику силу.Книга-це мудрий,розважливий,найвірніший друг,який супроводжує нас протягом усього життя.