Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой. У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.
Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери. Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.
Людина повинна відповідати за свої слова. Цього нас вчили з дитинства. Але, кажучи це, наші батьки та вчителі, що говорили нам про це, далеко не завжди самі це робили. Згадаймо, скільки разів батьки обіцяли купити ту чи іншу іграшку, розраховуючи на те, що дитина відчепиться, а потім і зовсім забуде. І яке ж відчуваєш розчарування, коли розумієш, що ніякої нової іграшки у тебе не буде! Так, ще з дитинства починаєш розуміти, що люди навколо тебе бувають нещирі, що не можна довіряти словам іншої людини. А якщо інші говорять неправду, то можна це робити і самому. І з такої, на перший погляд, дрібниці насправді виростає велика проблема.
«Слово не горобець, вилетить не впіймаєш», — кажуть в народі. І перш ніж пообіцяти що-небудь, людина повинна сто разів подумати, чи зможе вона це зробити. У давні часи люди вірили у силу слова, у відповідність його дійсності. Тому вони не мали підписува
ти якісь договори, закріплювати угоди печатками. Однією з найкращих якостей вважалося здатність дотримувати слова. А зараз нещирість, хитрість сприймаються як цілком зрозумілі й прийнятні речі. Люди одружуються, обіцяють бути вірними друг другу перед свідками, та потім зраджують і залишають один одного. Компаньйони підписують угоду, та зовсім не збираються дотримуватися її умов, бо кожний думає лише про свою вигоду.
Дуже прикро дивитися на цю нещирість, та починається все з недотриманих обіцянок. Велика брехня народжується з малої. Тому намагайтеся дотримувати свого слова, не обдурюйте інших, і, можливо, світ стане чеснішим!
З
Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.
У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.
Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.
Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.
Трішки більше ніж есе,але все ж))
Людина повинна відповідати за свої слова. Цього нас вчили з дитинства. Але, кажучи це, наші батьки та вчителі, що говорили нам про це, далеко не завжди самі це робили. Згадаймо, скільки разів батьки обіцяли купити ту чи іншу іграшку, розраховуючи на те, що дитина відчепиться, а потім і зовсім забуде. І яке ж відчуваєш розчарування, коли розумієш, що ніякої нової іграшки у тебе не буде! Так, ще з дитинства починаєш розуміти, що люди навколо тебе бувають нещирі, що не можна довіряти словам іншої людини. А якщо інші говорять неправду, то можна це робити і самому. І з такої, на перший погляд, дрібниці насправді виростає велика проблема.
«Слово не горобець, вилетить не впіймаєш», — кажуть в народі. І перш ніж пообіцяти що-небудь, людина повинна сто разів подумати, чи зможе вона це зробити. У давні часи люди вірили у силу слова, у відповідність його дійсності. Тому вони не мали підписува
ти якісь договори, закріплювати угоди печатками. Однією з найкращих якостей вважалося здатність дотримувати слова. А зараз нещирість, хитрість сприймаються як цілком зрозумілі й прийнятні речі. Люди одружуються, обіцяють бути вірними друг другу перед свідками, та потім зраджують і залишають один одного. Компаньйони підписують угоду, та зовсім не збираються дотримуватися її умов, бо кожний думає лише про свою вигоду.
Дуже прикро дивитися на цю нещирість, та починається все з недотриманих обіцянок. Велика брехня народжується з малої. Тому намагайтеся дотримувати свого слова, не обдурюйте інших, і, можливо, світ стане чеснішим!
Подробнее - на -
Объяснение: