I. Установіть відповідність між складносурядними реченнями і
смисловими відношеннями, що виражають їхні частини:
1) протиставлення;
2) послідовність;
3) одночасність;
4) чергування.
а) Сад уже одцвівся, і земля густо вкрита білими пелюстками (Г. Тютюнник).
б) Добро втратити — втратити небагато, а честь втратити — все втратити
(Народна творчість).
в) В небі летіли гуси з далекого краю, і над землею стелилися їх голоси (О.
Довженко). Г) То хмарка набіжить, то знову вигляне веселе сонечко.
II. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями і типами
підрядних частин:
1) підрядне допустове;
2) підрядне з’ясувальне;
3) підрядне означальне;
4) підрядне наслідкове.
А) Людина повинна вірити, що незрозуміле можна зрозуміти… (Гете).
Б) Я син народу, що вгору йде… (І. Франко).
В) Хоч вітри ідуть супроти, та незламні наші крила (А. Малишко).
Г) Снігу насипало багато, так що до села добратися було нелегко.
III. Доповніть речення другою частиною, щоб утворилися
складнопідрядні речення. Утворені речення запишіть.
1.Спека була немилосердна…
2.Навіть вночі повітря було сухе…
3.Листя на деревах почало сохнути…
IV. Прочитайте текст. запишіть. поставте потрібні розділові знаки,
розкрийте дужки. виконайте подані після тексту завдання. Правильні
відповіді (їх може бути кілька), вказавши номери речень після
твердження.
1. Чи є щось гарніше за великодній світанок? 2. З (діда)прадіда цілюща й
(не)зрадлива сила вступає в кожного хто зустріне його. 3. Яка це добра і
світла година коли село йде на Великдень до церкви. 4. А церква й (до)вкола
церкви мов великий живий квітник. 5. Серце звернене до неба тиша така
дзвінка ніби щойно над цим окрайцем української землі перелетіли святі. 6.І
(не)перепинити цієї живої народної ріки до церкви бо в її святості живе наш
дух бо так виростали наші традиції єдналася нація так благословилася на віки
вічні вільна і (не)залежна Україна (Я. Гоян).
- речення з іменним складеним присудком:
- складнопідрядне речення з однорідною підрядністю:
- речення із безсполучниковим і підрядним зв’язком:
Объяснение: Леся Украінка.В житті Лариса Петрівна Косач, народилась на Волині, серед чудової, гарноі природи, синіх озер і піднебесних борів. Мати – була письменницею Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами.
Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок.
Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.