II. Поставте розділові знаки. (3б.) , визначте частини мови (3 б.) Підкресліть головні і другорядні члени речення. (3б.)
Дайте загальну характеристику конструкції. (Зб.)
Забрівши у хащі закутаний у вітер
Накритий небом і обмотаний піснями
Лежу мов мудрий ліс під папороті квітом
I стигну і холону й твердну в білий камінь.
(Б.-І. Антонич)​

Моє місто Бердичів дуже гарне та мальовниче місто. В Бердичеві дуже гарні архітектурні споруди, церкви, храми та просто гарні будинки. Саме в цьому місті народились багато талановитих та відомих людей, письменники, відомі літературні діячі, архітектори. В Бердичеві дуже гарна весна, все вкрилося бруньками та у повітрі літає запах квітів та весіннього настрою!

У Бердичеві дуже гарні та добрі люди, вони всі з задоволенням до тобі, щось підкажуть. Саме в Україні більшість людей це добрі та співчутливі люди, їм цікаві не тільки свої проблеми а й чужі, вони не байдужі та відкриті до нових знайомств.

У Бердичеві також є різні культурні пам'ятки: Бердичевський історичний музей, музей Джозефа Конрада та різні чудові пам'ятники.

Якщо ви завітаете у чудове місто Бердичів, то вам обов'язково там сподобається, це місто підкорити ваше серце і ви довго не захочете від'їжджати!

Хлопець ще з ранку проник до великого покою і роззирався довкола.

Посередині довгий ясеновий стіл з ногами, що нагадують арфу. Стіл має величезну шухляду, а в ній усякі папери. Батько їх часом перечитує, потім думає над ними. Кругом стола кілька крісел із вигнутими плечима. Вони жалісно скриплять, коли сідає на котресь огрядна хлопцева тітка.

Під столом килим, бабусею тканий. Мама нарікає на тих, хто ступає по ньому заболоченими ногами. Це ж пам’ятка!

Між піччю і дверима до спальні високий фотель. Хлопець на нього не сідає, боїться. Якось сів, і той так високо ним підкинув, що малий ледве не впав. Цей фотель сердитий. На кого? Хто зна…

Під вікном вазонки з квітами. Мама дбає про цю красу, а кішка Мурка мандрує серед неї і пасеться. Кажуть, що вона так лікується.

Над чорною канапою у бронзових рамках з віночками висять фотографії славних людей. Тато вміє цікаво про них розказувати. І сам зовні схожий на того, що його звуть Шекспіром. Лиш бракує таких самих бороди та вусів. Тато сміється й каже, що Шекспір – не борода й вуса, а ті дві великі книжки, що їх він читає, як молитовник. Найбільше хлопчина любить дивитися на портрет діда. Знає про нього багато доброго.

Крізь вікно відблиски від сонця падають на портрет золотими зайчиками. Дідо ожив. Усміхається і дивиться на внука. Направду дивиться. Чути крик хлопця:

-      Мамо! Дідо дивився на мене і сміявся!