«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий іб Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
З кого і з чого бере початок справжня екологічна свідомість?
Звісно, з молоді, адже вона є поколінням майбутнього, людьми, яким ще далі жити на цій планеті.
Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Усі ми пасажири одного корабля, що називається Земля». Тому священний обов’язок усіх нас полягає у постійній турботі про благо нашого спільного дому, про його майбутнє. Ставлення до природи є ознакою моральності й мірилом рівня культури людини.
У рамках щорічної екологічної акції «За чисте довкілля» учні Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру, разом з педагогами, прибирали свій спільний дім – навчальний заклад та навколишню територію. А ще наші вихованці піклуються про могили воїнів, які віддали своє життя за волю та незалежність рідної землі. Наведення порядку на території Теребовлянського військового меморіалу вважаємо своїм святим обов’язком перед світлою пам’яттю полеглих бійців на різних фронтах.
Нині ми, люди, почуваємося господарями на Землі. Проте, не завжди усвідомлюємо те, що чим більше заселяємо і освоюємо простори нашої планети, то більшої опіки потребує природа. Бережімо природу, бережімо наш спільний дім. Для себе і для нащадків!
«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий іб Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
Объяснение:
З кого і з чого бере початок справжня екологічна свідомість?
Звісно, з молоді, адже вона є поколінням майбутнього, людьми, яким ще далі жити на цій планеті.
Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Усі ми пасажири одного корабля, що називається Земля». Тому священний обов’язок усіх нас полягає у постійній турботі про благо нашого спільного дому, про його майбутнє. Ставлення до природи є ознакою моральності й мірилом рівня культури людини.
У рамках щорічної екологічної акції «За чисте довкілля» учні Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру, разом з педагогами, прибирали свій спільний дім – навчальний заклад та навколишню територію. А ще наші вихованці піклуються про могили воїнів, які віддали своє життя за волю та незалежність рідної землі. Наведення порядку на території Теребовлянського військового меморіалу вважаємо своїм святим обов’язком перед світлою пам’яттю полеглих бійців на різних фронтах.
Нині ми, люди, почуваємося господарями на Землі. Проте, не завжди усвідомлюємо те, що чим більше заселяємо і освоюємо простори нашої планети, то більшої опіки потребує природа. Бережімо природу, бережімо наш спільний дім. Для себе і для нащадків!
Краси в природі скільки є!
І в ній усе життя твоє!
Объяснение: