Діалог про улюблене заняття пропоную скласти так: - Привіт, Марусю. А куди ти збираєшся так раненько? - Привіт, Ганнусю. Я йду на тренування. - А чим ти займаєшся? - Бально-спортивними танцями. Це моє улюблене заняття. Інколи мені здається, що без танців я не можу жити. - Дуже класно. А в вас бувають змагання? - Так, наступної неділі якраз будуть. Якщо маєш бажання, приходь до БК "Дніпроспецсталь". - Залюбки! - А в тебе є улюблене заняття? - Так, я дуже люблю готувати їсти. Можливо, я спробую свої сили у "Майстер Шеф". - Це дуже цікаво! А яку страву тобі подобається готувати найбільше? - Панакоту та піцу. - Круто. Я вмію лише яєшню смажити. - Якщо хочеш, приходь після школи в гості, я і тебе навчу. - Було б чудово! Тоді до зустрічі! - Щасти!
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, який був одним із провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та у 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві[3], залишилася жити з матір'ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.
В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іскра Іван Якович, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганусю із заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць.
- Привіт, Марусю. А куди ти збираєшся так раненько?
- Привіт, Ганнусю. Я йду на тренування.
- А чим ти займаєшся?
- Бально-спортивними танцями. Це моє улюблене заняття. Інколи мені здається, що без танців я не можу жити.
- Дуже класно. А в вас бувають змагання?
- Так, наступної неділі якраз будуть. Якщо маєш бажання, приходь до БК "Дніпроспецсталь".
- Залюбки!
- А в тебе є улюблене заняття?
- Так, я дуже люблю готувати їсти. Можливо, я спробую свої сили у "Майстер Шеф".
- Це дуже цікаво! А яку страву тобі подобається готувати найбільше?
- Панакоту та піцу.
- Круто. Я вмію лише яєшню смажити.
- Якщо хочеш, приходь після школи в гості, я і тебе навчу.
- Було б чудово! Тоді до зустрічі!
- Щасти!
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, який був одним із провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та у 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві[3], залишилася жити з матір'ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.
В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іскра Іван Якович, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганусю із заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць.