Контрольна робота № 4 (відокремлені члени речення) 8 клас 1. виділена в реченні конструкція на березі хвилястої десни стояло місто, оповите в сни — цеа дієприслівниковий зворот; б дієприкметниковий зворот; в прикметник із залежними словами; г дієприслівник.(0, 5 )2. укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена дієприслівниковим зворотом.а а пісня, наростаючи, пливла над берегом.б жінка йде поволі й трохи зігнувшись.в і я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.г дівчата зачіпали миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.(0, 5 )3. укажіть речення з відокремленим додатком.а нікого тут нема, крім мене й господині.б польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.в гей, був у січі старий козак, на прізвище чалий.г і от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.(0, 5 )4. укажіть речення з відокремленою прикладкою.а і оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.б над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.в виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.г голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.(0, 5 )5. одиничний дієприслівник не треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено): а. покрутившись невгамовний сірко приліг і собі. б. футболісти потренувавшись поле. в. одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи. г. почитавши ми пішли в міський парк розваг. (0, 5 )6. укажіть речення, в якому правильно виділено дієприслівниковий зворот: а. нарешті стомлене козацтво прибуло до тамані, й запливши в зарослі очеретами гирла річки кубані, стало там на перепочинок. б. дмитрик біг через лід, пошкрябуючи здоровими чобітьми і з жахом думав, що то скаже йому мамка за неслухняність. в. шептало вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито. г. дух у собі запираючи лежали тухольці й дожидали ворогів. (0, 5 )7. позначте речення з відокремленою прикладкою: а. жовті калюжниці – квіти дитинства – знов нагадали щасливі літа. б. ти – в осені захована весна. в. ходімо в райдугу, кохана, якщо зуміємо пройти. г. на сонці-скрипці бабиного літа ніхто із скрипалів ще не зіграв. (0, 5 )8. відокремлений уточнюючий член є в реченні: а. вітер, що затих на хвилину, засвистав, загудів, засипав густим дощем. б. теплі дощі , вітри осушують болото. в. вродлива жінка, ласкою прогріта, лежить у літа на плечі. г. ззаду, за в’язом, лежала долі широка й зелена лука, порізана закрутами річки. (0, 5 )9. відокремлений член речення приклади 1. означення а. не повертайся на круги своя, нічого це, крім болю, не приносить.2. прикладка б. жовте листя, на вітрах розвіяне, (різновид означення) поховала у снігах зима. 3. обставина в. витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому. 4. додаток г. знайшла в пилу підкову – невизнаний старокозацький герб. д. душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.(2 )10. відредагуйте речення.повертаючись додому пішов дощ. заходячи до вагона у валізи відірвалася (2 )11. поставте в тексті розділові знаки. солодкі пахощі акацій настояних на сонці пливуть у повітрі злегка паморочать голову і викликають у душі терпкий смуток. у гущавині що заплела круті київські прибережні схили не вгаваючи співають заливаючись солодким щебетом солов’ї. заходить блакитна ніч ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо і лунами озиваються зелені парки на косогорах. (за і.цюпою)(4 )
2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя.
3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе.
4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..."
5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона.
— Я маю написати твір про те, ким я хочу стати.
— Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама.
— Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я.
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем?
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я.
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко.
— Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе?
— Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра.
— І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я.
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою.
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама.
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона.
— У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми.
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона.
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми.
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати!
- Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама.
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!