Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Кирило намагався старанно вчити уроки. Йому подзвонив його друг Артемко, просто побазікати. — Алло. Друже, привіт, як справи?!) - радісно сказав Артем. — Не дуже. Дістали, якщо чесно, вже ці уроки! Але ж я хочу бути відмінником. Тепер я розумію, як важко Руслану... (він відмінник) — Хха, нема чого засмучуватися. Канікули ж скоро! — Еге, скоро, аж через тиждень. — Ну то й що? Ти довше чекав, потерпи. До речі, новий рік скоро. Ти вже придумав, який подарунок хочеш? Я ні. — Я теж ні. Хоча, я хочу гіроскутер, але, нажаль, він надто дорого коштує. — Ооо... Я теж хотів би собі такий подарунок. Може, все таки попросимо маму? — Я вже просив. Марно(( — Я теж спробую попросити. — Ну попроси. — Якось потім, ми ж зараз розмовляємо. Ну добре, бувай, ти ж кажеш, що тобі уроки треба робити, не буду тобі заважати)). — Бувай!
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
— Алло. Друже, привіт, як справи?!) - радісно сказав Артем.
— Не дуже. Дістали, якщо чесно, вже ці уроки! Але ж я хочу бути відмінником. Тепер я розумію, як важко Руслану... (він відмінник)
— Хха, нема чого засмучуватися. Канікули ж скоро!
— Еге, скоро, аж через тиждень.
— Ну то й що? Ти довше чекав, потерпи. До речі, новий рік скоро. Ти вже придумав, який подарунок хочеш? Я ні.
— Я теж ні. Хоча, я хочу гіроскутер, але, нажаль, він надто дорого коштує.
— Ооо... Я теж хотів би собі такий подарунок. Може, все таки попросимо маму?
— Я вже просив. Марно((
— Я теж спробую попросити.
— Ну попроси.
— Якось потім, ми ж зараз розмовляємо. Ну добре, бувай, ти ж кажеш, що тобі уроки треба робити, не буду тобі заважати)).
— Бувай!