Що потрібно сучасному школяреві: хороші оцінки чи міцні знання?
Як на багато інших питань із філософським підтекстом, так і на це питання не існує однозначної відповіді. Адже що таке "сучасний школяр"? Чи це вид тварини, що його можна охарактеризувати, не боячись підпасти під вплив стереотипів і уникнувши штампованого мислення? Чи можна взагалі виявити серед нинішньої молоді тип "сучасного школяра"?
Я вважаю, що ні. Адже кожна людина індивідуальна, зі своїм світосприйняттям, зі своїм внутрішнім світом, і міряти всіх однією мірою - серйозна помилка. Відповідно, у кожного школяра своє ставлення до навчання. Це не залежить від епохи: як відмінники, так і двієчники існували завжди. Комусь щиро цікава історія, він приймає участь в олімпіадах, читає додаткові матеріали, а фізику цей загадковий "хтось" ледве-ледве витягає на вісімку, аби тільки не зіпсувати табеля. Іншого взагалі не хвилює навчання: він майбутній спортсмен, і оцінки йому потрібні лише для того, щоб вступити до відповідного навчального закладу. Третій із фанатизмом ставиться до своїх оцінок, бо так привчили родичі, четвертий з точно такою ж одержимістю пильнує свої знання, не піклуючись про те, що ставить вчитель до щоденника.
Як ми бачимо, неможливо серед такої різноманітності виділити спільні риси та впорядкувати їх, як тип "сучасного школяра". Проте, чи ми діти двадцятого, чи двадцять першого століття, нам завжди потрібні знання, адже без них просто неможливо вижити у світі одному. Світ змінився, в ньому забагато небезпечних речей, які не можна просто оминати, їх вивчають з усією обережністю, бо твердження про те, що людина - цар природи давно втратило свою актуальність.
Я не впевнена щодо абзаців, якщо щось не так, розставте самостійно.
.Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам’ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки.
Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням. Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті.
Що потрібно сучасному школяреві: хороші оцінки чи міцні знання?
Як на багато інших питань із філософським підтекстом, так і на це питання не існує однозначної відповіді. Адже що таке "сучасний школяр"? Чи це вид тварини, що його можна охарактеризувати, не боячись підпасти під вплив стереотипів і уникнувши штампованого мислення? Чи можна взагалі виявити серед нинішньої молоді тип "сучасного школяра"?
Я вважаю, що ні. Адже кожна людина індивідуальна, зі своїм світосприйняттям, зі своїм внутрішнім світом, і міряти всіх однією мірою - серйозна помилка. Відповідно, у кожного школяра своє ставлення до навчання. Це не залежить від епохи: як відмінники, так і двієчники існували завжди. Комусь щиро цікава історія, він приймає участь в олімпіадах, читає додаткові матеріали, а фізику цей загадковий "хтось" ледве-ледве витягає на вісімку, аби тільки не зіпсувати табеля. Іншого взагалі не хвилює навчання: він майбутній спортсмен, і оцінки йому потрібні лише для того, щоб вступити до відповідного навчального закладу. Третій із фанатизмом ставиться до своїх оцінок, бо так привчили родичі, четвертий з точно такою ж одержимістю пильнує свої знання, не піклуючись про те, що ставить вчитель до щоденника.
Як ми бачимо, неможливо серед такої різноманітності виділити спільні риси та впорядкувати їх, як тип "сучасного школяра". Проте, чи ми діти двадцятого, чи двадцять першого століття, нам завжди потрібні знання, адже без них просто неможливо вижити у світі одному. Світ змінився, в ньому забагато небезпечних речей, які не можна просто оминати, їх вивчають з усією обережністю, бо твердження про те, що людина - цар природи давно втратило свою актуальність.
Я не впевнена щодо абзаців, якщо щось не так, розставте самостійно.
.Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам’ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки.
Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням.
Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті.