Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєминах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних випадках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити.
Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пухлина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкрадав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичайних громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою державу в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії.
Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або через випадковість. Її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають того, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. Та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслідно. Прикладом багатогранного художньо-філософського осмислення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі.
Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Підлих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.
Україна не така вже й велика держава, набагато менша, ніж Росія чи деякі інші країни. Але, мабуть, тому, що багато століть їй доводилося боротися за свою незалежність, свою волю, витримувати знущання ненависних завойовників, терпіти голод, осади, вона стала такою міцною, незламною. Та й люди, що живуть в ній" ні в чому не поступаються нікому за своїми якостями, витримкою, силою волі та прагненням перемоги. І їх не так вже мало на українській землі.
Так, наша українська земля багата на славних синів та дочок. Вона народжувала і продовжує народжувати не тільки талановитих письменників, поетів, музикантів та художників. Щедра вона і на талановитих спортсменів, які прагнуть возвеличити власну Батьківщину, добившись для неї найгучніших, найвизначніших звань.
Кому зараз не відомо ім'я славетного стрибуна з жердиною Сергія Бубки?! Він прославив рідну Батьківщину, як неодноразовий чемпіон світу та Олімпійських ігор. Його майстерність викликала заздрощі багатьох іноземних спортсменів, які, незважаючи на кращі умови тренування, так і не змогли досягти його рекордних результатів. Світовий рекорд, встановлений Сергієм Бубкою, ще й досі не побитий, хоч як не намагаються зробити це його конкуренти. Î хоча його шлях як спортсмена-професіонала вже завершився, але Сергій продовжує тренувати юнаків та дівчат, які згодом, можливо, через кілька років, стануть теж знаменитими спортсменами і встановлять нові рекорди. Я пишаюся, що на нашій українській землі живе така талановита людина, здатна випередити, здавалося б, найкращих стрибунів світу. Тепер вже ніхто не зможе сказати, що в Україні немає чудових спортсменів, що вона настільки слабка держава, що не може підготовити власних рекордсменів.
Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєминах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних випадках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити.
Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пухлина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкрадав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичайних громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою державу в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії.
Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або через випадковість. Її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають того, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. Та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслідно. Прикладом багатогранного художньо-філософського осмислення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі.
Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Підлих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.
Україна не така вже й велика держава, набагато менша, ніж Росія чи деякі інші країни. Але, мабуть, тому, що багато століть їй доводилося боротися за свою незалежність, свою волю, витримувати знущання ненависних завойовників, терпіти голод, осади, вона стала такою міцною, незламною. Та й люди, що живуть в ній" ні в чому не поступаються нікому за своїми якостями, витримкою, силою волі та прагненням перемоги. І їх не так вже мало на українській землі.
Так, наша українська земля багата на славних синів та дочок. Вона народжувала і продовжує народжувати не тільки талановитих письменників, поетів, музикантів та художників. Щедра вона і на талановитих спортсменів, які прагнуть возвеличити власну Батьківщину, добившись для неї найгучніших, найвизначніших звань.
Кому зараз не відомо ім'я славетного стрибуна з жердиною Сергія Бубки?! Він прославив рідну Батьківщину, як неодноразовий чемпіон світу та Олімпійських ігор. Його майстерність викликала заздрощі багатьох іноземних спортсменів, які, незважаючи на кращі умови тренування, так і не змогли досягти його рекордних результатів. Світовий рекорд, встановлений Сергієм Бубкою, ще й досі не побитий, хоч як не намагаються зробити це його конкуренти. Î хоча його шлях як спортсмена-професіонала вже завершився, але Сергій продовжує тренувати юнаків та дівчат, які згодом, можливо, через кілька років, стануть теж знаменитими спортсменами і встановлять нові рекорди. Я пишаюся, що на нашій українській землі живе така талановита людина, здатна випередити, здавалося б, найкращих стрибунів світу. Тепер вже ніхто не зможе сказати, що в Україні немає чудових спортсменів, що вона настільки слабка держава, що не може підготовити власних рекордсменів.