Написати твір на одну з поданих тем: 1)духовний заповіт висловлений у посланні "і мертвим, і живими". 2)трагічна доля жінки-кріпачки у ранній творчості шевченка. 3)показ соціальних суперечностей як перешкоди на шляху особистого щастя за твором"назар стодоля".

Поява послання Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє» було викликано суспільним наміром поета змінити підневільне становище України, а головне - пробудити в українців почуття національної гідності і честі, посилити їхню національну свідомість . Він застерігає представників панівного класу, просить «схаменутися» і гнівно засуджує їх.

Епіграфом до твору стали слова з Біблії: "Якщо хто скаже, яко люблю Бог, а брата свого ненавидить, лож є». Шевченко цим самим натякав на панів, які експлуатували кріпаків і разом з тим говорили, що люблять народ. Він усвідомлював, що українські пани глухі до потреб народу, вони «правдою торгують», самі «людей запрягають в тяжкі ярма».

Поет вважає, що «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», тобто український народ має всі підстави для формування свого самостійної держави і культури. Автор різко засуджує тих дворян, які шукали передову культуру на чужині, захищаючись від рідного народу, свого краю, адже «немає другого Дніпра». Ці слова дуже актуальні і сьогодні і звучать духовним заповітом нащадкам. Стали крилатими Шевченківські рядки з послання: «Учітесь, читайте, і чужому вчіть, і свого не цурайтесь».