У березні в кожній школі, освітньому закладі та й навіть на високодипломатичному рівні уся свідома спільнота вирушає в подорож шляхами славетного сина України — Тараса Григоровича Шевченка. Кожен із нас має право знати, як склалася прижиттєва й посмертна доля Кобзаря, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, яким був у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-вподобання. Доля переслідувала видатного митця в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу...
Один з найбільших велетнів світової історії та гордість української нації – Великий Кобзар. Ім`я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» – на столі поряд з хлібом, а пісні – вишиті на рушниках.
Поет дуже любив свою Україну «безталанну», «убогу». І, не зважаючи на постійні репресії, перебуваючи у найжорстокіших умовах заслання, під пильним наглядом жандармів, наш Батько не зрікся своєї долі, своїх випробувань. «Караюсь, мучуся... але не каюсь»,— відповідає він тим, хто його засудив. У віршах бунтаря звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним краєм. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе – до волі, – має всесвітнє значення. Особливо актуальними є вірші Тараса Григоровича сьогодні. Мабуть це все.
- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- Та не може бути! Ти ще сама маленька!
- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
- А твій брат зовсім не знає української мови?
- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- Альонко, мені здається, що я можу до тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна до
- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
- Ну, тоді до зустрічі!
- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимося!
У березні в кожній школі, освітньому закладі та й навіть на високодипломатичному рівні уся свідома спільнота вирушає в подорож шляхами славетного сина України — Тараса Григоровича Шевченка. Кожен із нас має право знати, як склалася прижиттєва й посмертна доля Кобзаря, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, яким був у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-вподобання. Доля переслідувала видатного митця в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу...
Один з найбільших велетнів світової історії та гордість української нації – Великий Кобзар. Ім`я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» – на столі поряд з хлібом, а пісні – вишиті на рушниках.
Поет дуже любив свою Україну «безталанну», «убогу». І, не зважаючи на постійні репресії, перебуваючи у найжорстокіших умовах заслання, під пильним наглядом жандармів, наш Батько не зрікся своєї долі, своїх випробувань. «Караюсь, мучуся... але не каюсь»,— відповідає він тим, хто його засудив. У віршах бунтаря звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним краєм. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе – до волі, – має всесвітнє значення. Особливо актуальними є вірші Тараса Григоровича сьогодні. Мабуть це все.
Объяснение:
Привіт, Оксано!
- Привіт, Альонко! Як ся маєш?
- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- Та не може бути! Ти ще сама маленька!
- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
- А твій брат зовсім не знає української мови?
- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- Альонко, мені здається, що я можу до тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна до
- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
- Ну, тоді до зустрічі!
- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимося!