Напишіть лист відповідь восьмикласниці ось текс Батьки і діти
Якось до редакції журналу надіслала листа восьмикласниця. У ньому йшлося про те, що дівчина соромиться власних батьків: вони обмежені, неосвічені, не модно одягаються, неправильно наголошують слова «документ, кулінарія».
Протягом останнього року авторка листа жодного разу не вийшла з дому разом з батьками. Коли у школі призначають батьківські збори, дівчина навмисне не повідомляє про це батьків. Не вистачає, щоб учителі побачили, які вони «відсталі»!
Що ж перешкоджає дівчині шанувати людей, які дали їй життя? Наївно думати, що причиною є немодне вбрання чи неправильна вимова слів. Щось тут глибше і важливіше. Що ж саме?
Дорослішаючи, юнаки та дівчата починають серйозно замислюватися над своїм місцем у суспільстві - нинішнім та майбутнім. У їхньому лексиконі з'являються слова «престиж» та «престижний». Особистий престиж пов'язується із престижем родини.
Що ж таке престиж? Це - громадська оцінка суспільної значущості людини.
До 14-15 років діти вже пережили вік безумовного прийняття всього, що оточує їх в отчому домі. Вони намагаються скласти оцінку поведінці членів сім'ї, їхнім характерам, моральним рисам. Їх починає цікавити становище батьків у суспільстві, їхні посади, ставлення до них співробітників, знайомих, сусідів. Якщо освіченість батьків, їхні досягнення визначаються й поважаються значним колом людей - це предмет особливої гордості дітей.
Та чи кожен чотирнадцятилітній спроможний зрозуміти, що посада й зарплата - лише зовнішні вияви значущості будь-якої людини? Що справжнє багатство сім'ї - не меблі й одяг, а духовна спорідненість, близькість між дітьми та батьками? Що справжній престиж визначається не наявністю або відсутністю автомобіля чи відеотехніки, а душевною щедрістю, чесністю, безкорисливістю, трудолюбством рідних?
Толерантність у ставленні до найближчих людей не є виявом слабкого характеру. Толерантність - результат розуміння життя й мудрості.
Чимало видатних людей залиши спогади про батьківський дім, про батьків та матерів. І що цікаво: виходить так, що у більшості непересічних людей були виняткові матері! Розумні, терплячі, лагідні. У чім тут справа? Очевидно, видатні люди тому й стали видатними, що мали досить розуму та і, аби в усьому вміти виділити головне, суть. У матері вони, насамперед, помічали самовідданість, цінували любов і її намагання зрозуміти власну дитину.
Кожне наступне покоління відрізняється від попереднього. Тому й кажуть у народі: «Стався до батьків так, як хотів би, щоб діти твої ставилися до тебе».
Объяснение:Дитина повинна знати, як поводити себе в громадському транспорті. Вчіть її на прикладах. Звертайте її увагу на тих людей, які порушують загальноприйняті правила перебування у громадському транспорті. Ось деякі з них.
Очікувати на автобус, тролейбус чи трамвай треба тільки на зупинках. Якщо її немає – на тротуарі або узбіччі. У жодному разі не можна вистрибувати на дорогу! У метро не слід переступати обмежувальну лінію на платформі.
Сідати в транспорт можна тільки після того, як він зупиниться. Перш ніж увійти, почекайте, поки вийдуть пасажири. При цьому треба стояти так, щоб не заважати їм виходити.
У жодному разі не заходьте з морозивом, відкритою пляшкою з напоєм й взагалі з їжею до автобуса, тролейбуса, трамвая чи метро. Взагалі їсти в громадському транспорті непристойно. Навіть якщо салон вільний, через різке гальмування можна забруднити інших пасажирів.
Зайшовши до транспорту із заплічником, обов’язково зніміть його, щоб не зачіпати людей
Під час руху не можна відволікати водія запитаннями. Купувати у нього квиток можна тільки на зупинках.
Не можна стояти у дверях, заважаючи входу і виходу інших пасажирів.
Не слід голосно розмовляти в транспорті, сміятися, включати музику, тому що це буде заважати водієві й пасажирам.
Відповідь:
Дієслово – це самостійна змінна частина мови, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? що зробити?Неозначена форма дієслова (інфінітив), Безособові дієслова( на -но, -то, -ло),Особові форми,Дієприкметник ,ДієприслівникНе з дієсловами здебільшого пишеться окремо: не знайду, не танцюй, не провірив. Але в деяких випадках: слово без НЕ не вживається: неволити, незчутися ( не можемо сказати "волити, зчутися"); префікс НЕДО означає неповноту дії, тому пишеться разом: недобачати, недоспати. Доконаний: поїхати,з'їсти,зробити. Недоконаний: їхати,їсти,робитиДієслово має три часові форми: теперішній, минулий і майбутній час.У майбутньому часі існують форми: проста,складна і складенаДо першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -е- (-є-), а в 3-й особі множини закінчення -уть (-ють): пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають. До другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять. Дієслова мають три дійсний, умовний та наказовий.Щоб утворити умовний б потрібно додати частку б/би до дієсловаЩоб утворити наказовий від 3-ї особи однини* (він, вона, воно що робить?) відкидаємо закінчення: пиш(е), сид(ить), стан(е), співай(е), повір(ить) — і до одержаної основи додаємо закінчення наказового а) у 2-й особі однини (ти) -и: пиши, сиди, підкресли; б) у 1-й особі множини (ми) -імо: пишімо, сидімо, підкреслімо; в) у 2-й особі множини (ви) -іть: пишіть, сидіть, підкресліть.Безособовим називають дієслово,що означає дію (або стан), яка реалі зується сама по собі, незалежно від діяча (особи чи предмета).Приклад: Стихло,смеркалось,хочетьсяПояснення: