І здавалось: розтає сніжинка.Запахло дужче осінню: листя пожовкле, як із кульбаби пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах. Любіть книгу: вона до вам розібратися в строкатому плетиві думок, навчить вас поважати людину Надворі було видно, як удень: було видно усе дерево в садку, всі верби, кожну гілляку, кожний збляклий листок… Я відчував: пахне м’ятою.Пройшла мить — літак зник за лісом.Тепловоз на станції чмихнув дуже — у лісі покотилася луна.Подивилась ясно — заспівали скрипки.Защебетав соловейко — пішла луна гаєм.Щастя-це доля.
