Не всі ми смо байдики Пунктуаційну помилку допущено в реченні А Мабуть відпочину, а потім почитаю. Б Ні, не треба нарікати на свою долю! в Біля мого домy- величезний парк. Г Дорога сестро, пишу тобі з Одеси.
У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...
тільки тих, хто недовчився як слід у школі чи університеті. мудрість ця наставляє усіх людей без винятку.
по-перше, людина може вчитися чого завгодно. протягом життя їй знадобиться багато умінь, навичок, знань. корисно, наприклад, навчитися ремонтувати кран, що тече. або міняти на куртках блискавки. або ж глядіти за малою дитиною. ці вміння найчастіше не вчителі в аудиторіях вузів або за шкільною партою. ніяка школа та університет, я певен, неспроможна дати людині абсолютно всі знання та вміння, які їй будуть потрібні.
по-друге, існує ще одна народна мудрість. вона звучить так: «уміти – за плечима не носити». тобто знання та вміння завжди людині корисні. навіть якщо в них гострої потреби, як видається, немає. вони все одно ще стануть у пригоді в житті.
прикладом особистості, яка вчилася все своє життя, можна назвати тараса шевченка. він був українським митцем, підняв на новий рвіень нашу національну літературну мову, освоїв написання літературних творів російською мовою, виступав як драматург, цікавився іншою театральною творчістю, ріс як художник…
такою ж особистістю була відома українська письменниця марко вовчок. вона захоплювалася іноземними мовами, літературою високого класу, збирала фольклор, обожнювала мандрівки та спілкування з цікавими людьми. марко вовчок багато переписувалася з відомими суспільними діячами, митцями. це давало їй багато цінної інформації. свої надбання в навчанні вона вкладала у свою творчість.
отже, немає ніяких причин, щоб не вчитися все життя сумлінно. я повністю підтримую цю думку.
У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на
ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...
тільки тих, хто недовчився як слід у школі чи університеті. мудрість ця наставляє усіх людей без винятку.
по-перше, людина може вчитися чого завгодно. протягом життя їй знадобиться багато умінь, навичок, знань. корисно, наприклад, навчитися ремонтувати кран, що тече. або міняти на куртках блискавки. або ж глядіти за малою дитиною. ці вміння найчастіше не вчителі в аудиторіях вузів або за шкільною партою. ніяка школа та університет, я певен, неспроможна дати людині абсолютно всі знання та вміння, які їй будуть потрібні.
по-друге, існує ще одна народна мудрість. вона звучить так: «уміти – за плечима не носити». тобто знання та вміння завжди людині корисні. навіть якщо в них гострої потреби, як видається, немає. вони все одно ще стануть у пригоді в житті.
прикладом особистості, яка вчилася все своє життя, можна назвати тараса шевченка. він був українським митцем, підняв на новий рвіень нашу національну літературну мову, освоїв написання літературних творів російською мовою, виступав як драматург, цікавився іншою театральною творчістю, ріс як художник…
такою ж особистістю була відома українська письменниця марко вовчок. вона захоплювалася іноземними мовами, літературою високого класу, збирала фольклор, обожнювала мандрівки та спілкування з цікавими людьми. марко вовчок багато переписувалася з відомими суспільними діячами, митцями. це давало їй багато цінної інформації. свої надбання в навчанні вона вкладала у свою творчість.
отже, немає ніяких причин, щоб не вчитися все життя сумлінно. я повністю підтримую цю думку.