1- Сашко, привіт! Давно не бачились. 2- Привіт, Петрику! Дуже радий тебе бачити. Ще з літа не перетинались он. Як справи? 3- Ой, не запитуй! Після того, як я перевівся до ліцею в мене вистачає часу тільки на навчання, але мені дуже подобається там, я швидко опанував себе в новому колективі. А як в тебе справи? Що нового в рідному класі? 4- Я б сказав, що в мене все гарно, аби нас так не нагружували літературою. В цьому році ми вже пройшли велику кількість різних творів, і не тільки рідних, але й зарубіжних. Після того, як цей урок розділили, ми читаємо в два рази більше. 5- О, в нас теж таке є. А що ж тобі не подобається? Навпаки, можна в два рази більше нового дізнатись! 6- Та що мені з того нового, коли я один твір ледве витягував раніше, а зараз взагалі ледве-ледве встигаю, і те, вже чотири одиниці откримав в цьому півріччі! 7- Тобі просто треба тренирувати швидкість читання, і тоді все піде як по маслу! 8- Я б хотів, але ж не можу. Говорю ж, в мене не вистачає часу на це. От думаю, може взагалі кинути це? Бо з того мало користі, коли в мене на яційсь контрольній чи самостійній ті твори переплутуються та таке пишу шо вчителька потім за серце береться. 9- Спробуй виділяти цьому час раз на день. Хоч пів години, але так, щоб все чим ти займався на їх протязі - було читання. 10- Ой, пів години сидіти на одному місці і читати якусь однотипну дурню? Та ну його, я можу цей час корисніше провести. 11- Ну чому ж дурню? Читання - дуже цікаве хоббі. Воно приносить дуже багато користі в наше життя. Моя нова вчителька говорить, що воно до людині знайти себе в цьому світі і виховати в собі гарну людину. 12- Що, справді?! Це ж як?! 13- Ну, якщо ти багато читаєш, то можеш аналізувати характери і дії персонажів в певних ситуаціях, і це до тобі в подальшому житті робити правильний вибір. 14- Ну, допустимо, в цьому ти мене зміг переконати. Але що робити, коли в тебе, коли ти оті всі дії аналізуєш, мізки стають відключатись. То ж стільки думати треба, жах! 15- Ну, не так і багато в літературі, яку нам зараз задають, їжі для розмислів. І мораль відкрита, і повчальність, тож там не треба довго думати. 16- Ну гаразд. І з цим переконав. У мене залишився єдиний аргумент проти тебе, і він самий вагомий. Читати - нудно! 17- Єдиний і самий легкий. Читати - не нудно, а дуже навіть весело, особливо коли читаєш якісь гуморезки. Можливо, просто тобі не підходе той жанр літератури, який подає навчальна програма. 18- Окей, і що ж мені з цим робити? 19- Я б порадив тобі взяти якісь твори в бібліотеці, такі, щоб підходили тобі по смаку. Чи то буде якась повість, чи збірник віршів, різниці немає. Головне - щоб тебе ця книжка зацікавила, і ніхто на тебе не давив з тим, що її треба прочитати. Ти повинен сам захотіти дізнатись що чекає на героїв в кінці, або що ж за історію автор вклав в сюжет наступного вірша. Таким чином, ти згодом навчишся швидко читати, зацікавишся літературою, і навчальний процес буде проходити легко і швидко. Та і в житті до 20- Ого... Знаєш, я тут подумав, і ти, напевно, правий. Дякую за пораду і вибач що забив тобі голову своїми проблемами. Мені вже час йти, та й тобі, напевно, теж. 21- Нема за що, я лиш радий до старому другові з вирішенням його проблем, і в стороні я не можу залишатись, коли від цього рішення може залежати твоє подальше навчання. Надіюсь, ти дослухаєшся до моїх слів. І мені справді теж час, бо мама буде сваритись що вийшов за хлібом в магазин за рогом, і зник на пів години. 22- Дуже дякую тобі! Бувай! Я обов*язково не пропущу повз вуха твоїх слів! 23- Радий був бути корисним. Бувай!
Не боги робили та знаходили глину,і навіть зовсім не вони робили глиняни горшки. Не вони робили форми для горщків, це було ще в часі Київської Русі, та ще й раніше. Навіть, не кожен може відрізнити сорт глини, та колір. Тільки спеціалісти могли відрізняти сорт глини. Наприклад, полтавські гончарі розрізняли: 1. «піскувату» — піщанисту, вогнетривку глину; 2. «сипець» — сильно піщанисту глину; 3. «жорстку» — велико-зернисту глину; 4. «на глинок» — жовтувато-зелену, глейку глину
Справжні майстри могли, тільки користуватися чистою глиною. Її привозили з «глинища», та вона лежала на подвір’ї. За правилами її поливали водою. Для того щоб її розмішати великими веслами, і ще різали дротами. Потім глину накатували ковбаскою. Після того як зробили горщик, брали та сушили на подвір’ї об в домашню піч. В них як вони казали остання операція – випалювання. Дуже часто треба було слідкувати за температурою. Випалювання тривало близько доби, бо поділялося на три частини: випалювання на слабкому вогні, потім на середньому і високому. А для фарбування потрібно було налити у ріжок, у вузенькій кінець було вставлено перо.
2- Привіт, Петрику! Дуже радий тебе бачити. Ще з літа не перетинались он. Як справи?
3- Ой, не запитуй! Після того, як я перевівся до ліцею в мене вистачає часу тільки на навчання, але мені дуже подобається там, я швидко опанував себе в новому колективі. А як в тебе справи? Що нового в рідному класі?
4- Я б сказав, що в мене все гарно, аби нас так не нагружували літературою. В цьому році ми вже пройшли велику кількість різних творів, і не тільки рідних, але й зарубіжних. Після того, як цей урок розділили, ми читаємо в два рази більше.
5- О, в нас теж таке є. А що ж тобі не подобається? Навпаки, можна в два рази більше нового дізнатись!
6- Та що мені з того нового, коли я один твір ледве витягував раніше, а зараз взагалі ледве-ледве встигаю, і те, вже чотири одиниці откримав в цьому півріччі!
7- Тобі просто треба тренирувати швидкість читання, і тоді все піде як по маслу!
8- Я б хотів, але ж не можу. Говорю ж, в мене не вистачає часу на це. От думаю, може взагалі кинути це? Бо з того мало користі, коли в мене на яційсь контрольній чи самостійній ті твори переплутуються та таке пишу шо вчителька потім за серце береться.
9- Спробуй виділяти цьому час раз на день. Хоч пів години, але так, щоб все чим ти займався на їх протязі - було читання.
10- Ой, пів години сидіти на одному місці і читати якусь однотипну дурню? Та ну його, я можу цей час корисніше провести.
11- Ну чому ж дурню? Читання - дуже цікаве хоббі. Воно приносить дуже багато користі в наше життя. Моя нова вчителька говорить, що воно до людині знайти себе в цьому світі і виховати в собі гарну людину.
12- Що, справді?! Це ж як?!
13- Ну, якщо ти багато читаєш, то можеш аналізувати характери і дії персонажів в певних ситуаціях, і це до тобі в подальшому житті робити правильний вибір.
14- Ну, допустимо, в цьому ти мене зміг переконати. Але що робити, коли в тебе, коли ти оті всі дії аналізуєш, мізки стають відключатись. То ж стільки думати треба, жах!
15- Ну, не так і багато в літературі, яку нам зараз задають, їжі для розмислів. І мораль відкрита, і повчальність, тож там не треба довго думати.
16- Ну гаразд. І з цим переконав. У мене залишився єдиний аргумент проти тебе, і він самий вагомий. Читати - нудно!
17- Єдиний і самий легкий. Читати - не нудно, а дуже навіть весело, особливо коли читаєш якісь гуморезки. Можливо, просто тобі не підходе той жанр літератури, який подає навчальна програма.
18- Окей, і що ж мені з цим робити?
19- Я б порадив тобі взяти якісь твори в бібліотеці, такі, щоб підходили тобі по смаку. Чи то буде якась повість, чи збірник віршів, різниці немає. Головне - щоб тебе ця книжка зацікавила, і ніхто на тебе не давив з тим, що її треба прочитати. Ти повинен сам захотіти дізнатись що чекає на героїв в кінці, або що ж за історію автор вклав в сюжет наступного вірша. Таким чином, ти згодом навчишся швидко читати, зацікавишся літературою, і навчальний процес буде проходити легко і швидко. Та і в житті до
20- Ого... Знаєш, я тут подумав, і ти, напевно, правий. Дякую за пораду і вибач що забив тобі голову своїми проблемами. Мені вже час йти, та й тобі, напевно, теж.
21- Нема за що, я лиш радий до старому другові з вирішенням його проблем, і в стороні я не можу залишатись, коли від цього рішення може залежати твоє подальше навчання. Надіюсь, ти дослухаєшся до моїх слів. І мені справді теж час, бо мама буде сваритись що вийшов за хлібом в магазин за рогом, і зник на пів години.
22- Дуже дякую тобі! Бувай! Я обов*язково не пропущу повз вуха твоїх слів!
23- Радий був бути корисним. Бувай!
Тільки спеціалісти могли відрізняти сорт глини. Наприклад, полтавські гончарі розрізняли:
1. «піскувату» — піщанисту, вогнетривку глину;
2. «сипець» — сильно піщанисту глину;
3. «жорстку» — велико-зернисту глину;
4. «на глинок» — жовтувато-зелену, глейку глину
Справжні майстри могли, тільки користуватися чистою глиною. Її привозили з «глинища», та вона лежала на подвір’ї. За правилами її поливали водою. Для того щоб її розмішати великими веслами, і ще різали дротами. Потім глину накатували ковбаскою.
Після того як зробили горщик, брали та сушили на подвір’ї об в домашню піч. В них як вони казали остання операція – випалювання. Дуже часто треба було слідкувати за температурою. Випалювання тривало близько доби, бо поділялося на три частини: випалювання на слабкому вогні, потім на середньому і високому.
А для фарбування потрібно було налити у ріжок, у вузенькій кінець було вставлено перо.