Ось сам текст: У всі віки, на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим з багатств. Коли його обмаль — чваньковите золото просто непотріб. Його закопують в землю як мерця, його ховають за ковані двері як найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в прості селянські оселі здавна вносили на підноеах з шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавати до столу звичайний.чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи відверталися від держав, що мали багато золота, й простягали руки до тих, які мали багато хліба. Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в землю, воно за один лише рік дає тисячі зерен. А золотий мішок вік пролежить в землі і нічого не вродить. Тож недарма хлібом і біллю зустрічає Русь своїх дорогих гостей. Ідіть, народи! Русь не відмовить вам, як не відмввить у хлібі сусід сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо, там, де владарює золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні. У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичали… Ми позичаємо хліб на багатство
-Доброго дня! Чи це департамент архітектури та дизайну?
-Так звичайно. З якою метою ви до нас потрапили?
-Мені б хотілось запропонувати свої ідеї щодо поліпшення роботи вашого відділу.
-Це чудово, проте чи не могли б ви детальніше розповісти про ваші інновації?
-Мені здається, треба зменшити кількість лампочок на підлозі трамвайних станцій.
-Чому?
-Це до зекономити гроші на подальше будівництво і розвиток транспорту.
-Але чи не буде на станції занадто темно?
-Ні, такі лампочки не дуже яскраві. Звичайно, вони коштують не дуже дорого, проте ці гроші можна вкласти у встановлення в трамваях розеток для зарядки пристроїв.
-Ідея чудова, проте вам потрібно буде прийти завтра та оформити усі необхідні документи на подачу цієї заяви. На жаль, сьогодні бухгалтерія закрита.
-Добре. Дякую! До побачення! Гарного вам дня!
-Навзаєм!
Объяснение
Особисто для мене, доброзичливість - повсякденна справа і я не вбачаю у ній нічого складного. Та є такі люди, що лише у певному суспільстві стають доброзичливими, і при цьому докладають багато зусиль. Іноді я замислююся над тим, що це за тип людей. Якщо ти з малечку любиш поважаєш людей, то своє ставлення до них проявляєш тільки у теплих відносинах, і важливим інструментом тут слугує доброзичливість. Та напевно є люди, що відштовхують від себе суспільство, через різні причини - можливо, хтось не вгодив чи образа затаїлася на серці. Через, здавалося, такі різні дрібнички ці люди замикаються у собі і не хочуть ділитися своїм добром з іншими. Для них доброзичливість стає чимось неосяжним і далеким. Я зовсім не розумію таких людей, і вірю, що цу нашому суспільстві їх небагато.