ОТЧИЙ ДІМ (1) Старенький, підсліпуватий, сутулуватий, іноді навіть горбатий, але рідний, до болю рідний отчий дім. (2) Усе бачив він на своєму віку, все вистраждав і вистояв: він нездоланий, як та земля, на якій він стоїть. (3) Він може десять раз погоріти дотла, але досить якогось маленького паростка, як у нім знову теплиться життя. (4) І знову підбілюють, підфарбовують, причепурюють його, обсівають мальвами, огороджують березовим тином або обносять лісою, і знову чистими вікнами він дивиться на сільську вулицю, в кінці якої ставлять та ставлять нові доми. (5) Дуже старенький він і починає хилитися, а нового поставити ні за що — його нишком підпирають дубовими стовпами з тильної сторони, і він знову стоїть наперекір негодам. (6) Навіть коли руйнують його, то дещо беруть із нього для нового дому: так батько щось передає синові, а син — своєму синові. (7) Одні вмирають, інші народжуються, і на тому віками стоїть отчий дім, як памятник тим, хто поселився в нім уперше. (8) І нехай ви живете в камяних палацах, нехай люстри сяють над вами, але якщо ви живете чесно і тому інколи буває вам трудно, то вам мило згадати осіннє бездоріжжя і той отчий дім, у якому починалось ваше життя. (9) Від вас залежить, що залишите своїм дітям, але не ганьте свого батька за скупість: він мріяв залишити по собі кращу спадщину. (10) Шануйте те, що він залишив, трудіться на більше і якщо не виходить вам жити в отчому домі (може, тісно, незручно там, а може, великі діла вершите вдалині від нього), то хоч поїдьте, погляньте, провідайте те подвір'я, в якому пройшли ваші перші весни: це вам згодиться для серця і для душі, для щоденної праці, бо, крім шаноби до людей, до людей, які породили вас, ви більше нічого не винесете з отчого дому. (11) Може, за це я і люблю його. (За В. Земляком) А) Укажіть складні речення, у яких поєднано безсполучниковий та підрядний звязок. Б) Укажіть складні речення з різними видами зв’язку. В) Виділіть речення із сурядним та підрядним зв’язком.
- Доброго ранку, Машо! Чи можеш ти сформулювати мені справжню ціннісь спілкування?
-Привіт! А чи має це сенс? Як би то ми контакнували зараз, аби не мова?
-Ось тут ти не зовсім маєш рацію! А як же мова жестів? Чи ти забула про інші засоби спілкування?
-Ох, а дійсно! Я й думати забула про це.
- А дарма! Мова - це, звісно, важливо, але то не єдиний засіб спілкування.
-Авжеж. Але яким би засобом спілкування ми не користувалися, спілкування - це дуже важливо, адже так?
-Звісно! А знаєш чому?
-Мабуть, ми маємо взаємодіяти один з одним, ділитися своїми думками через спілкування?
-Так, то вірно!
-Тепер то мені зрозуміло.
- Що саме?
- Зрозуміло те, що справжня цінність спілкування - невичерпанна. Треба цінити свою мову.
Объяснение:
Відповідь:
Горобина і ялина стояли поруч. Зовсім близенько одна до одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині — листя і грона жовтогарячих плодів. Ялинка дивилась на свою подругу. Горобині було незручно, і вона почервоніла. Кожен плід її спалахнув жаром. Ялинка замилувалась нею. Яка-то гарна горобина!
(З оповідання Галини Демченко "Горобина")
Пояснення:
Послідовний (ланцюговий) зв'язок – найчастіше вживаний: кожне наступне речення пов’язується якимось елементом з попереднім; "нове" стає в наступному реченні "даним".
Особливість цього виду зв'язку – повтор ключового слова, заміна його синонімом, синонімічним зворотом, займенником, прислівником; повтор члена речення, спільнокореневі слова.