ОТДАЮ ВСЕ ЧТО ЕСТЬ
І-ІІ рівень (4б.)
1. Укажіть речення з відокремленим означенням:
А І на оновленій землі врага не буде, супостата.
Б Небо, холодне та темне, байдуже блимало зірочками.
В Старий зараз ніякої роботи не визнає, крім пасіки.
Г Неважаючи на спеку й духоту, кобзарі співали косарських пісень.
2. Поширене означення не відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущено):
А Людина не позначена любов’ю не зможе звести серця до добра.
Б Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.
В Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь.
Г Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур’яні.
3. Ускладнене відокремленою прикладкою речення
А. Чіпка неперекір світові й людям якийсь веселий, радий
Б На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок.
В Під вітром вгинаючи лін повис нерухомий за вікнами дощ.
Г Син бідного сільського титаря, Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, а й
поетичні обряди.
4. Обставина не відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущено):
А. Штовхаючись і поспішаючи виходили пасажири на берег.
Б. Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.
В. Вийшов Чіпка на царину, ходить коло землянки голову схиливши.
Г. Згорнувши намітку, Джериха синові складать білу свиту.
5. Укажіть речення з відокремленим додатком (розділові знаки пропущено).
А Нікого тут нема крім мене й господині. (М. Рильський)
Б Польова билина вона не призвичаєна до густої садової тіні. (Панас Мирний)
В Гей був у Січі старий козак на прізвище Чалий. (Нар. творч.)
Г І от тепер ставши начальником він раптом заспівав отакої. (О. Гончар)
6. Укажіть речення, у якому обставина не відокремлюється комами (розділові знаки
пропущено):
а) А пісня наростаючи пливла над берегом.
б) Сад нахиливши срібні віти пісні пташині пригадав.
в) Піратський танк мчав палаючи
г) Край річки ставши на плотину рибалка вудочку закинув.
7. Відокремленим неузгодженим означенням ускладнене речення:
A) У тій хвилі вона не почувала нічого, крім вдячності за рятунок від нехибної смерті (І. Франко).
Б) Ранкові доли, багаті різнобарв’ям трав, горять в росі.
B) Панна, з великими очима, з суворо застиглою постаттю, здавалась фантастичною феєю (В.
Винниченко).
Г) Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі (Л. Костенко).
8. При виділенні дієприслівникового звороту помилку допущено в реченні:
A) А старший царевич, злякавшись батькового гніву, сидів осторонь і мовчав (Іван Білик).
Б) Твої слова, не вмиті потом непогамовного труда, пролинуть непотрібним льотом не залишаючи
сліда (М. Рильський).
B) Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно (Григорій Тютюнник).
Г) Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим
кольором (Панас Мирний).
9. Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
1 відокремлена обставина А Більш жодного звуку не донеслося, крім повівання
пахучого повітря в розквітлому саду.
2 відокремлене означення Б В мерзлих галузках дерев шелестів сніг, схожий на крупу.
3 відокремлений додаток В Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче.
4 відокремлена прикладка Г Тобі, моя земле рідна і велика, матінко велична, мої всі
поривання.
Д Заходив серпень – місяць снопів.
10. Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення й
синтаксичною роллю, яку вони виконують.
1 уточнюючий підмет А Пірат був звичайний пес, трудяга. (О. Довженко)
2 уточнюючий
присудок
Б Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні про що
не питав. (В.Дрозд)
3 уточнююча
обставина місця
В І тут, в Америці, живу я Україною. (А. Кацнельсон)
4 уточнююче
означення
Г Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос
у колос. (М.Вовчок)
Д Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий. (В. Дрозд)
11. Поставте розділові знаки в реченнях з відокремленими членами, підкресліть УСІ члени
речення: (2б)
1) Співаючи про хмари кучеряві не забувай поете про народ.
2) Він Шевченко також виріс із фольклору і спираючись на національний ґрунт сягнув
вершин світової культури
12. Виконайте синтаксичний розбір речень.(3б)
В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням (Гр. Тютюнник)
Сплівшись гіллям, стояли столітні дуби (Ю. Мушкетик).
Вітер колише трави(_ _ _,іменник) шовкові. Вітер коси(_ _ _,іменник) розплітає у зорі(іменник, _ _ _). Вечір в небі розкидає янтарі(іменник, _ _ _). Ніжність(іменник, _ _ _) мені(займенник,_ _ _) подарувала верба. Нічка крила(іменник, _ _ _) опустила, ліс(іменник, _ _ _) і поле(іменник, _ _ _) полонила. Душа тужить за просторами(іменник, _ _ _) степу(іменник, _ _ _) .У фіалок(іменник, _ _ _) очі(іменник, _ _ _) сині закохався я. Любить людей(іменник, _ _ _) мене(займенник,_ _ _) навчила мати і рідну землю(іменник, _ _ _)…
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.