1. Літак пішов на зшиження і незабаром, злегка пдскакуючи ніби на лижах, і зупинився (О. Дон-ченко). 2. Вузька стежка підбігла до кручі і повилась далі крутим берегом над річкою то видираючнсь на голі горби, то ховаючись у пизинах (О. Дончешко). 3. Коні, почувши волю ,шаршнули з котита, витяглися i помчалися стрілою наяввипсредки, згипувши незабаром у густій куряаі (М. Коцюбинський). 4. Атакуючи ворога,бійці ще довго чули закличні знуки бойового синалу. 5. Лише рілля в степу,зберігши кодлір чорний, його перелива у золото колось (А Малишко). 6. Роман хотів вирватися, але капітан ,міцно струснувши ,його поставив на місце (В. Собко). 7. Ще хнилину люди стояли тихо ,немов не вірячи в розчарування ,немов чогось ще сподіваючись (М. Коцюбинський). 8. Світить річка, гуляючи заплавами, зникаючи у марсвах небосхилу (О. Гончар).
То шурхне щось збоку, то захитається береза, то щось гукне.
Чи вдарить смерть у серце співом, чи упаду в безодню я?
Ось помандрують аж за синє море над смутком сіл високі журавлі; і хтось останній на полі дооре вузеньку смужку вогкої землі.
Дощу не було, а тільки були хмари.
Десь коні ржуть і глухо грають сурми. За тополями сонце встає і зозуля кує правічна.Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти. Вже стигнуть вки й ренет і місяць присіда до столу. Ще холодом закуто віти клена й заметами занесено кущі.
Можливо, білка спалахне між віття та вивільга між віття заблищить.
Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя.
Рвонулось дерево – і брила піднялась.
Дай людині владу – і вона себе покаже.
Шануй людей – і тебе шануватимуть.
Та раптом дзвінок і – вже займається порожнеча.
Тут між частинами складносурядного речення кома не ставиться, бо є спільні слова: десь, за тополями, там, вже, ще. Вагалася щодо речення "Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти". Тому подаю його так, як в автора — Володимира Забаштанського.
1. Літак пішов на зшиження і незабаром, злегка пдскакуючи ніби на лижах, і зупинився (О. Дон-ченко). 2. Вузька стежка підбігла до кручі і повилась далі крутим берегом над річкою то видираючнсь на голі горби, то ховаючись у пизинах (О. Дончешко). 3. Коні, почувши волю ,шаршнули з котита, витяглися i помчалися стрілою наяввипсредки, згипувши незабаром у густій куряаі (М. Коцюбинський). 4. Атакуючи ворога,бійці ще довго чули закличні знуки бойового синалу. 5. Лише рілля в степу,зберігши кодлір чорний, його перелива у золото колось (А Малишко). 6. Роман хотів вирватися, але капітан ,міцно струснувши ,його поставив на місце (В. Собко). 7. Ще хнилину люди стояли тихо ,немов не вірячи в розчарування ,немов чогось ще сподіваючись (М. Коцюбинський). 8. Світить річка, гуляючи заплавами, зникаючи у марсвах небосхилу (О. Гончар).
Злітає листя із дібров, і материнка відцвітає.
В селі тому вдова жила, а у вдови дочка росла.
Село моє не знамените, та вдача горда у села.
Я вірю в кращий час, але душа болить.
То шурхне щось збоку, то захитається береза, то щось гукне.
Чи вдарить смерть у серце співом, чи упаду в безодню я?
Ось помандрують аж за синє море над смутком сіл високі журавлі; і хтось останній на полі дооре вузеньку смужку вогкої землі.
Дощу не було, а тільки були хмари.
Десь коні ржуть і глухо грають сурми. За тополями сонце встає і зозуля кує правічна.Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти. Вже стигнуть вки й ренет і місяць присіда до столу. Ще холодом закуто віти клена й заметами занесено кущі.Можливо, білка спалахне між віття та вивільга між віття заблищить.
Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя.
Рвонулось дерево – і брила піднялась.
Дай людині владу – і вона себе покаже.
Шануй людей – і тебе шануватимуть.
Та раптом дзвінок і – вже займається порожнеча.
Тут між частинами складносурядного речення кома не ставиться, бо є спільні слова: десь, за тополями, там, вже, ще. Вагалася щодо речення "Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти". Тому подаю його так, як в автора — Володимира Забаштанського.