Назва СІЧЕНЬ походить від слова “Січа”. У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.
Назва ЛЮТИЙ закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною). Назва БЕРЕЗЕНЬ закріпилась за місяцем у середині минулого століття. Походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). До цього часу місяць називався март. У народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.
У березні день з ніччю зустрічаються.
Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.
КВІТЕНЬ носить свою назву з 16 століття. Саме в цей час земля починає квітувати. В ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає ” сонячний”.
ТРАВНЕМ останній місяць весни став у нинішньому столітті. До цього він звався май - від імені давньоримської богині весни Майї. У народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник.
ЧЕРВЕНЬ походить від слова “червець”. Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. До цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).
ЛИПЕНЬ - дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик.
СЕРПЕНЬ - від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха вець, барильник.
Назва ВЕРЕСНЯ прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником.
ЖОВТЕНЬ - час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер, тобто костриця. В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).
Назва ЛИСТОПАД прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже безлисті. Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.
ГРУДЕНЬ - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздилти такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.
яка чарівна осіння пора! дерева в золотистих нарядах, крики журавлів, що відлітають у вирій, п’янкий запах прілого листя — все це створює дивовижний осінній настрій.
у цей казковий час року я дуже люблю гуляти в парках. кожне дерево має своє унікальне золотисте або багряне плаття. здається, ніби тисячі вишивальниць днями й ночами сидять над чудовими шалями. а згодом швидкий вітер вкриває кожне дерево та кущик однією з таких шалей.
осінь — дивовижна пора року!
я люблю чарівну осінь!
деякі мої друзі та знайомі люблять зиму за можливість покататися на санках і пограти в сніжки. деяким, особливо дівчаткам, подобається весна — час, коли все цвіте та можна кожен день плести шикарні вінки. інші чекають літа, щоб з ранку до вечора гратися на пляжі. а я шалено радію приходу осені. і мене зовсім не лякає початок шкільних занять. навпаки, це можливість побачити друзів, які виїжджали на все літо до бабусь. можливість розповісти та почути багато кумедних історій. але навіть це не головне в настанні осені.
осінь — чарівна пора, і саме тому її так люблять художники, поети й люди різного віку та професій. на мою думку, цей час року можна розділити на кілька періодів. перший починається з першої половини вересня, коли ще не сильно відчуваються зміни в природі. останній період — листопад з його вогкістю та холодом. не дарма цей місяць називають воротами зими. а посередині знаходиться та чудова пора, яка зветься «золота осінь».
на її честь художники не втомлюються писати картини, а поети й письменники не припиняють складати красиві твори. а я завжди буду з нетерпінням чекати її приходу. чому вона «золота»? тому що природа немов одягається в сукню, розшиту золотими нитками. все перетворюється, змінює свій вигляд, буяє яскравими барвами. мені здається, навіть влітку не можна побачити стільки квітів, скільки їх з’являється восени. жовтий, червоний, набувають стільки різних відтінків, що їх неможливо описати жодною мовою світу. всі кущики та деревця, немов модниці, кожен день міняють свій наряд. ще вчора вони тільки починали жовтіти, сьогодні вже відливають золотом, а завтра додадуть до свого образу кілька червоних пелюстків.
мені здається, що осінь нагадує собою вродливу жінку, тому я її просто обожнюю!
дивовижна осінь
осінь — дивовижна пора. це той період, коли природа найгарніша. все навколо буяє різнокольоровими яскравими барвами. і від споглядання цієї краси неодмінно піднімається настрій.
а ще це час, коли можна бігати, ногами листя, падати в листяні замети. можна підкидати листя над головою та голосно реготати від задоволення. і ніхто не засудить, бо восени навіть дорослі люблять згадати дитинство та повеселитися. можна плести яскраві вінки або дарувати мамі вогняні букети. я люблю осінь за те, що вона дарує нам відчуття щастя.
якою б талановитою не була людина, їй далеко до хисту природу, чиї творіння вражають дивовижною красою.
отже, чарівна осінь — найгеніальніший у світі художник.
Назва ЛЮТИЙ закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).
Назва БЕРЕЗЕНЬ закріпилась за місяцем у середині минулого століття. Походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). До цього часу місяць називався март. У народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.
У березні день з ніччю зустрічаються.
Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.
КВІТЕНЬ носить свою назву з 16 століття. Саме в цей час земля починає квітувати. В ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає ” сонячний”.
ТРАВНЕМ останній місяць весни став у нинішньому столітті. До цього він звався май - від імені давньоримської богині весни Майї. У народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник.
ЧЕРВЕНЬ походить від слова “червець”. Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. До цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).
ЛИПЕНЬ - дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик.
СЕРПЕНЬ - від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха вець, барильник.
Назва ВЕРЕСНЯ прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником.
ЖОВТЕНЬ - час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер, тобто костриця. В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).
Назва ЛИСТОПАД прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже безлисті. Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.
ГРУДЕНЬ - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздилти такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.
чарівна пора
яка чарівна осіння пора! дерева в золотистих нарядах, крики журавлів, що відлітають у вирій, п’янкий запах прілого листя — все це створює дивовижний осінній настрій.
у цей казковий час року я дуже люблю гуляти в парках. кожне дерево має своє унікальне золотисте або багряне плаття. здається, ніби тисячі вишивальниць днями й ночами сидять над чудовими шалями. а згодом швидкий вітер вкриває кожне дерево та кущик однією з таких шалей.
осінь — дивовижна пора року!
я люблю чарівну осінь!
деякі мої друзі та знайомі люблять зиму за можливість покататися на санках і пограти в сніжки. деяким, особливо дівчаткам, подобається весна — час, коли все цвіте та можна кожен день плести шикарні вінки. інші чекають літа, щоб з ранку до вечора гратися на пляжі. а я шалено радію приходу осені. і мене зовсім не лякає початок шкільних занять. навпаки, це можливість побачити друзів, які виїжджали на все літо до бабусь. можливість розповісти та почути багато кумедних історій. але навіть це не головне в настанні осені.
осінь — чарівна пора, і саме тому її так люблять художники, поети й люди різного віку та професій. на мою думку, цей час року можна розділити на кілька періодів. перший починається з першої половини вересня, коли ще не сильно відчуваються зміни в природі. останній період — листопад з його вогкістю та холодом. не дарма цей місяць називають воротами зими. а посередині знаходиться та чудова пора, яка зветься «золота осінь».
на її честь художники не втомлюються писати картини, а поети й письменники не припиняють складати красиві твори. а я завжди буду з нетерпінням чекати її приходу. чому вона «золота»? тому що природа немов одягається в сукню, розшиту золотими нитками. все перетворюється, змінює свій вигляд, буяє яскравими барвами. мені здається, навіть влітку не можна побачити стільки квітів, скільки їх з’являється восени. жовтий, червоний, набувають стільки різних відтінків, що їх неможливо описати жодною мовою світу. всі кущики та деревця, немов модниці, кожен день міняють свій наряд. ще вчора вони тільки починали жовтіти, сьогодні вже відливають золотом, а завтра додадуть до свого образу кілька червоних пелюстків.
мені здається, що осінь нагадує собою вродливу жінку, тому я її просто обожнюю!
дивовижна осінь
осінь — дивовижна пора. це той період, коли природа найгарніша. все навколо буяє різнокольоровими яскравими барвами. і від споглядання цієї краси неодмінно піднімається настрій.
а ще це час, коли можна бігати, ногами листя, падати в листяні замети. можна підкидати листя над головою та голосно реготати від задоволення. і ніхто не засудить, бо восени навіть дорослі люблять згадати дитинство та повеселитися. можна плести яскраві вінки або дарувати мамі вогняні букети. я люблю осінь за те, що вона дарує нам відчуття щастя.
якою б талановитою не була людина, їй далеко до хисту природу, чиї творіння вражають дивовижною красою.
отже, чарівна осінь — найгеніальніший у світі художник.