Перепишіть односкладні речення, згрупувавши їх за типами у такий послідовності: 1) означено-особові; 2) неозначено-особові; 3) уза¬гальнено-особові. Вставте
пропущені літери, розкрийте дужки. Поясніть орфограми.
1. Той монастир (не)давно збудували. (Ліна Костенко) 2. Ранком вив..ли їх (на)двір;
ро..ставили лавами. (Панас Мирний) 3. Дивиш..ся і (не)надивиш..ся; дишеш..ся і
(не)надишеш..ся тим чистим, г..рячим і пахучим повітрям. (Леся Українка) 4. Його
сховали на горище, і ранок змив його сліди. (А. Малишко) 5. Куди (не) глянеш.. (в)даль
оцю окресну — тут (с)(покон)віку скрізь лилася кров... (Ліна Костенко) 6. Поховайте та
вста¬вайте, кайдани порвіте і вражою злою кров..ю волю окропіте. (Т. Шев¬ченко) 7.
Здобуд..мо освіту, побач..мо більше світу. (Нар. творч.)
— Зробіть повний синтаксичний розбір першого й останнього речень.
Ім’я Тараса Шевченка відоме всьому світові. Особливо воно близьке нам, українцям. Великий Кобзар, на мою думку, став Кобзарем тому, що не лише оспівував у своїх творах величний та героїчний дух українців різних часів, показував красу природи засобами слова, передавав звуки за поетичними образами, а й виховував власним життєвим прикладом. Не залишався байдужим до долі свого народу, бо й сам був кріпаком і, як ніхто інший, розумів труднощі буття поневоленої людини.
Для багатьох поколінь українців Тарас Шевченко – порадник і провідник у цьому швидкоплинному світі. І хоча писав два століття назад, проблеми, які він порушував у своїх творах, актуальні і сьогодні.
До Кобзаря вертаються багато поетів сучасності. Адже він писав відверто та щиро, проживав кожне слово своєї поезії, плакав та сміявся.
У моєму житті Тарас Шевченко – це взірець, до якого потрібно прагнути. Адже досягнути його поетичної майстерності не може ніхто. Та й на прикладі життя поета можна показати, хто такий справжній патріот своєї Батьківщини. А «Кобзар» - це статут і закон для всіх українців.
Отже, Тарас Шевченко – це втілення сили духу, мужності, коли кожен українець буде прагнути до висоти його думок і ідей, то буде й щасливою, вільною Україна…
Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати.
У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь.
На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.