Перепишіть, підкресліть головні члени речення, поясніть правила узгодження їх. Укажіть можливі варіанти. 1. Коли потяг у даль загуркоче, пригадаються знову мені дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини сумні… (В. Сосюра).
2. Головною темою їхніх розмов була перемога, марш, Прага, чиїсь милозвучні вірші (О. Гончар).
3. Ні-ні, не тіні від віття стелилися внизу, бігали по стовбурах, то рухалися роги, то йшло назустріч багато мовчазних, весняних оленів… (Є. Гуцало).
4. Більш як сто років на Потебню посилається та цікавиться його ідеями велика кількість авторів (Із журналу).
5. Вслід за ними то тут, то там за садками проривалося незрозуміле, виюче, розкотисте а‑а‑а!.. а‑а‑а! (О. Гончар).

Називний (хто?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.

Родовий (кого?, чого?) - чотирьох тисяч вісімдесят дев'яти.

Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.

Знахідний (кого?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.

Орудний (ким?, чим?) - чотирьма тисячами вісімдесят дев'ятьма.

Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.

Місцевий (на кому?, на чому?) - на чотирьох тисячах вісімдесят дев'яти.

Кличний (вживається для звертання) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.

Відповідь:

Із завданням 11 все легко. Відповідь А) Шабля ранить тіло, а слово — душу.

А от що хотіли сказати завданням 10, я не знаю. Напевно, скоріш за все мають на увазі, що відповідь Б) Присудок — головний член речення. Бо і в інших випадках тире може і не бути, залежно від інтонації, від того, як написав автор. Але! Відповіді А), В), Г) — це цитати із віршів Ліни Костенко. І в усіх випадках там тире стоять! Я вже навіть перевірила у її збірці віршів.

Пояснення:

А) Десь блискавки – як бліци репортера,

проекція на хмару грозову.

На плечі стрибне слава, як пантера, –

він не помітив, бо косив траву.

В) Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.

На росах і дощах настояний бузок.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином,

а післязавтра — казкою казок.

Г) А через півжиття, коли ти вже здорожений,

ця нереальна мить — як сон серед садів!

Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,

і навіть той їжак, що в листі шарудів.