Перепишіть текст, розставивши пропущені розділові знаки в реченнях із відокремленими означеннями й прикладками.

Як йому творилося тоді! Ідеї накочувались, мов хвилі... Саме тоді з’явилась ота ідея альбому "Україна та українці", який мусив створити тільки він Іван Макарович Гончар.
Згодом, озираючись на свій мистецький шлях, він занотує: «Рік у рік я не їздив, не ходив, а літав од села до села окрилений жадобою пізнання нашої мистецької культури». Каторжну працю звалив він на свої плечі. На самих етнографічних знаннях найґрунтовніших, найвичерпніших тут не виїдеш. Вод
ночас мусив бути й художником, і краєзнавцем, й істориком, й антропологом.
На аркушах — сотні фотографій вицвілих, пожовклих од часу й сьогоденних. Гортаючи ті аркуші, усвідомлюєш, які ми українці багаті. І як мало знаємо самі себе. Був час, коли кожне село мало свій орнамент неповторний як герб.
Багато з тих скарбів орнаментів ми так би вже ніколи й не побачили, якби не ця унікальна праця "Україна та українці"
ДУЖЕ ТЕРМІНОВО ​

Якщо щось не сподобається, підправте.

 В одному селі жив собі хлопчина. А звали його Вольдька. Все б нічого, дитина як дитина, тілько брехав він - завжди і всюди. Говорила йому мати: "Не бреши, синочку, бо один раз повірять а на другий ні, і залишишся ти в біді! Зрозумів?" Скільки разів йому так не говорили, стільки разів він погоджувався і далі брехав.
 От, одного разу, сидів Володька на баштані і їв кавуни. Птахи співають, ніхто не чіпає, ну просто насолода. "О," - подумав він - "А може сказати діду Ромі, що тут вовк бродить? Чудова ідея, буде так смішно!" І позвав Володя, що є тільки голосу:
- Діду Романе! Тут вовк! - дід вскочив, узяв рушницю, і побіг до Володі. Хлопчина сміється, а дід  лютує.
 Ось пройшов тиждень, знову Володя сидить на баштані. Аж раптом гульк! Із-за кущів вовк вийшов! Страшний такий, великий, волохатий. Хлопець як закричить:
 Діду Романе! Тут Вовк, справжній! - а дід сидить, нічого робити не збирається. Тим часов вовк підійшов до хлопця, і з`їв його.
 Ось і висновок, не треба брехати, бо перший раз повірять, а на другий залишуть.

Я дуже люблю дивитися телепередачу "Все буде добре" на СТБ. У цій передачі дуже багато корисних порад. Наприклад, які вправи треба робити, щоб зхуднути, як вберегти своє дитя від захворювань. Мені дуже подобається, коли готують. Постійний шеф кухар, якій там готує це Ектор Хіменес Браво. Завдяки йому, я навчилася готувати, дізналася про нові види страв. Ще мені подобається рубрика у цій программі, де можна зробити подарунки своїми руками. По - перше це дешево, по- друге гарно, по - третє цікаво. Получаються дуже гарні речі, аж не віреться, що це можна зробити самому. Тому я дуже люблю цю телепередачу, можна дізнатися багато нових та цікавих для себе речей. Я намагаюся ніколи не пропускати час, коли вона починається, щоб побачити усе. Бажаю вам теж подивитися телепередачу "Все буде добре".