Переробіть подані речення таким чином, щоб дієслова
вживалися в пасивному стані.
1.Колихає жита вітерець над Дніпром (П. Тичина). 2. Прищіпку,
ніби ластів’я, гойдали вітри на мотузці (Л. Талалай). 3. Гілля ламає
вітер (М. Людкевич). 4. Гострі сніжинки колють обличчя (З
посібника).

1.За значенням вигуки поділяються на такі групи:

а)сурядності й підрядності

б)модальні, формотворчі, заперечні

в)такі, що виражають почуття, й такі, що передають волевиявлення

г)розповідні й питальні

2.На письмі вигуки виділяються...

а)тире

б)комами й тире одночасно

в)дужками

г)комами або знаком оклику

3.Через дефіс пишуться такі вигуки:

а)алло, овва, геть

б)киць киць, кось кось, ой ой

в)на добраніч, на все добре

г)до побачення, клац, вйо

4.Групи вигуків за походженням розрізняють

а)похідні, непохідні

б)волевиявлення, спонукання

в)емоційні, етикетні

г)первинні, новоутворені

5.Вигук – це службова частина мови, яка

а) вживається для з’єднання слів у реченні;

б) вносить різні додаткові відтінки значення в речення;

в) виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх;

г) виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні.

6. В реченні вигук завжди виступає:

а) головним членом речення;

б) другорядним членом речення;

в) і головним, і другорядним членом речення;

г) не є членом речення.

Коли я влітку жила у бабусі, стався один цікавий випадок. У старенької був красивий чорний кіт Мурчик, дуже розумний, але з незалежним характером. Він гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідніх котів та на їх господарів. Якщо його брали на руки, він одразу ж виривався, міг ыще й подряпати.
І ось од ного разу Мурчик зник. Спочатку ми були спокійні, бо раніше він іноді пропадав на ніч або щонайбільше на добу, але вже не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися. Бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, шукаючи сіромаху, але Мурчика ніхто не бачив. Якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. Виявилося, що господарі будинку, біля якого ми його знайшли, поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз усередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її у кухні на вікні і злодюга у їх відсутність ласував рибкою. Коли ж господарі помешкання повернулися і помітили той злочин, кіт швидко виліз і втік. Яка незручна ситуація! Нам бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули зачинити кватирку. Ми всі посміялися. Потім частенько бачили, як Мурчик навідувався до них у двір і довго сидів, сежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку. Напевно, коти не роблять висновків.