План 6 пунктів20 ​

місто казонде, розташоване за триста миль від гирла кванзи, було
одним із головних невільничих ринків анголи. торгівля людьми провади
лася на «читоці» - майдані в центрі міста. тут «товар» виставлявся на
продаж. звідси каравани вирушали до великих дзер.
казонде, як і всі великі міста центральної африки, ділилося на дві
частини. у торговій частині жили португальські, арабські й тубільні купці:
тут же вони збудували бараки для невільників. у другій частині містилася
резиденція тубільного
на головній вулиці торгового кварталу стояли одноповерхові будиноч-
ки з пласкими дахами. у квадратних, огороджених глиняними стінами
двориках тримали худобу. вулиця виходила на читоку», невіль-
ничими бараками. над будинками височіли пишні крони велетенських
смоковниць. уздовж вулиць росли віялові пальми, схожі на мітли.
неподалік текла річка луї. це ще не досліджена річка, яка є, мабуть,
однією із численних приток конго (жуль верн).

Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча. Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях. Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!

Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка...  Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.