Було спекотне літо. Усі звірі і птахи відпочивали в затінку, чекаючи прохолодного вечора. Понад лісом проїхала машина. Водій викинув з вікна недопалок.
Згодом сонечко почало сідало за ліс, а птахи розпочали весело щебетати. В тім місці, де упав недопалок, з'явився маленький димок. Потім з диму з'явилося багаття. Але жителі лісу не бачили цієї біди, бо кожен займався своєю справою. Першими побачили вогнище дятли, які на старій груші добували їжу. Дятли зрозуміли, що прийшла біда у ліс, і вони чимдуж полетіли попередити всіх жителів лісу. Звірі почали збирати своїх дітлахів, щоб відвести в безпечне місце. Ліс палає, вогонь пожирає все на своєму шляху. А мама-зайчиха не знайде своє одне зайченя. Воно пострибало на галявину понюхати дзвіночки. Та ось мама побачила, що воно безтурботно гуляє, ухопила дитя і швидко побігла в безпечне місце.
А вогонь все палає, дерева та земля чорніють…
Не треба кидати цигарки, щоб не сталося лиха. Люди жорстокі, вони не задумуються, яку шкоду приносять природі.
Редакція журналу щодня одержує щирі й відверті листи. Їх авторам хочеться спитати поради.
Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує одноманітність праці.
Інша дівчина стала геодезистом. Багато днів вона проводить у полі, тому сумує за гамірливим містом. Професію свою вона ненавидить.
Непросто вибрати професію вчасно і правильно.
Неправдиві уявлення має молодь про різні професії!
Легко зобразити зовнішні атрибути професій! І нелегко розкрити істинну суть фаху!
Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, безсімейність. Це люті комарі й набридлива мушва, втома.
Життя лікаря-хірурга — це фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок. Це виснажливі нічні чергування.
Життя вчителя — це стоси зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах.
Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім жалкувати про неправильний вибір.
Пожежа у лісі (казка)
Було спекотне літо. Усі звірі і птахи відпочивали в затінку, чекаючи прохолодного вечора. Понад лісом проїхала машина. Водій викинув з вікна недопалок.
Згодом сонечко почало сідало за ліс, а птахи розпочали весело щебетати. В тім місці, де упав недопалок, з'явився маленький димок. Потім з диму з'явилося багаття. Але жителі лісу не бачили цієї біди, бо кожен займався своєю справою. Першими побачили вогнище дятли, які на старій груші добували їжу. Дятли зрозуміли, що прийшла біда у ліс, і вони чимдуж полетіли попередити всіх жителів лісу. Звірі почали збирати своїх дітлахів, щоб відвести в безпечне місце. Ліс палає, вогонь пожирає все на своєму шляху. А мама-зайчиха не знайде своє одне зайченя. Воно пострибало на галявину понюхати дзвіночки. Та ось мама побачила, що воно безтурботно гуляє, ухопила дитя і швидко побігла в безпечне місце.
А вогонь все палає, дерева та земля чорніють…
Не треба кидати цигарки, щоб не сталося лиха. Люди жорстокі, вони не задумуються, яку шкоду приносять природі.
Редакція журналу щодня одержує щирі й відверті листи. Їх авторам хочеться спитати поради.
Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує одноманітність праці.
Інша дівчина стала геодезистом. Багато днів вона проводить у полі, тому сумує за гамірливим містом. Професію свою вона ненавидить.
Непросто вибрати професію вчасно і правильно.
Неправдиві уявлення має молодь про різні професії!
Легко зобразити зовнішні атрибути професій! І нелегко розкрити істинну суть фаху!
Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, безсімейність. Це люті комарі й набридлива мушва, втома.
Життя лікаря-хірурга — це фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок. Це виснажливі нічні чергування.
Життя вчителя — це стоси зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах.
Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім жалкувати про неправильний вибір.