Повний розбір реченя Вцей момент важку імлу опалим синій полинь, дерева спалахнули золотими язиками, і десь над горою з тріском, немов рушились якісь будови, загримів перший грім.

... Ми дуже бистро вскочили , і побігли на до Ми довго бігли , і як раптом , заблукали в лісі . Тоді вже було темно . Майже нічого не видно . Вот в цю мить , я дійсно в перший раз так сильно перелякалась . Я зі своїм другом , якого звали Василь , добре чули голоса , з відки кричали . Ми туда йшли , але як все блище ми наближалися , так все темніше , й темніше становилось . Раптом , ми заміти , що пропали три наших друзів . Тоді ми вже не знали що й робити . Та вирішили не панікувати . . . Так ми вже дойшли до того місця , де кричали . Але там вже нікого не було . Було лише калюжа крові . У нас всіх пошли мурашкі по тілі . І тут із кущів виходять ті самі загублені Катя , Віталік та Нікіта . Та розповідають , що тут неподалік є хатинка . Де хтось напевно проживає . І тоді я зі Васильком та Катью , побігли до цієї хатинки . Щоби нам до дібратися до наметів . Нам до за що ми й були дуже вдячні . Мені цей туристичний похід , дуже запам'ятався . Я би хотіла , ще кудись подорожувати зі своїми друзями .

На минулому уроці ми читали надзвичайно цікавий твір "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера", автором якого є Я. Стельмах. Читаючи це оповідання, я повністю поринула у саме село, до того самого озера. У оповіданні змальовуються незвичайні та дуже веселі пригоди двох друзів - Сергійка та Митька, які дуже мріють зробити велике відкриття. І їм це майже вдається, якби не одне "але". Вони гадали, що у озері справді живе якась химера, але це не так, це все були витівки велосипедиста Василя. Як було весело читати той епізод! Мені дуже сподобався цей твір!